Фото: Getty images
Національний архів Великої Британії оприлюднив нові розсекречені документи МІ-5, які проливають світло на діяльність “Кембриджської п’ятірки” — групи британських агентів, які працювали на СРСР. Однією з найбільш вражаючих деталей стало те, що королеві Єлизаветі II дев’ять років не повідомляли про зізнання її мистецтвознавця Ентоні Бланта у шпигунстві .
Ентоні Блант, який займав посаду куратора Королівської колекції мистецтва з 1945 по 1972 рік, у 1964 році зізнався у співпраці з радянською розвідкою з 1930-х років. Однак королеву офіційно проінформували про це лише у 1973 році, після того як виникла загроза витоку інформації до журналістів. Документи свідчать, що королева відреагувала на цю новину «спокійно і без здивування».
“Кембриджська п’ятірка”: нові подробиці
“Кембриджська п’ятірка” складалася з високопосадовців британської розвідки та дипломатії, завербованих у 1930-х роках радянським агентом Арнольдом Дейчем. До неї входили Ентоні Блант, Гай Берджесс, Дональд Маклін, Кім Філбі та Джон Кернкросс.
Берджесс і Маклін втекли до СРСР у 1951 році, після чого підозри впали на інших учасників групи. Філбі також втік до СРСР у 1963 році, зізнавшись у шпигунстві . Блант і Кернкросс зізналися у своїх діях у 1964 році, але отримали імунітет від кримінального переслідування в обмін на співпрацю.
Таємниця Бланта: чому МІ-5 мовчала
Документи МІ-5 показують, що після зізнання Бланта вважали, що він приховує важливу інформацію, але вирішили не притягати його до відповідальності. Королівський секретар у 1972 році заявив, що “інформація про зраду Бланта лише засмутить королеву”, тому її вирішили приховати.
У 1979 році тодішній прем’єр-міністр Маргарет Тетчер офіційно повідомила парламенту про діяльність “Кембриджської п’ятірки”. Ця заява викликала суспільний резонанс і позбавила Бланта лицарського титулу.
Наслідки для історії
Публікація цих документів стала частиною підготовки до виставки у Лондоні, присвяченої радянським шпигунам у Британії. Вони розкривають нові деталі діяльності “Кембриджської п’ятірки” та ставлення британських спецслужб до радянського шпигунства в умовах Холодної війни.
Історія Ентоні Бланта та інших членів групи нагадує про складність роботи розвідок у ХХ столітті та про те, як таємниці можуть залишатися прихованими навіть від найвищих посадовців.
