Фото:Відкриті джерела
Закарпатський меблевий завод “Ламелла” заявив про можливий набір робітників з-за кордону, що викликало широкий суспільний резонанс. Через війну, мобілізацію та демографічну кризу українське підприємство зіштовхнулося з гострою нестачею кадрів і розглядає імпорт робочої сили як єдиний вихід із ситуації.
Як повідомив голова Закарпатської ОВА Мирослав Білецький, керівництво підприємства веде переговори з МЗС України щодо можливого працевлаштування 160 працівників із Бангладешна умовах трудового контракту. Водночас комерційний директор компанії Ярослав Щербан уточнив у коментарі Укрінформу, що йдеться про 30 іноземних робітників.
Чому підприємству не вистачає працівників?
На сьогодні “Ламелла” має 500 працівників, але розширюється до 700 робочих місць. Основна проблема полягає в тому, що багато українців відмовляються йти працювати, бо це означає необхідність стати на облік у ТЦК.
“У нас є бронь для 50% чоловіків, але 50 осіб із заводу вже мобілізовані, частина отримала поранення, деякі демобілізовані. Жінки намагаються замінити чоловіків, але є види робіт, які фізично складно виконувати”, – пояснив Ярослав Щербан.
Щоб заповнити кадровий дефіцит, підприємство звернулося до міжнародного рекрутингового агентства, яке запропонувало залучити робітників із Бангладеш.
Чи це хороший знак для українського ринку праці?
На перший погляд, запрошення іноземних працівників виглядає як загроза для місцевих трудових ресурсів. Але реальність інакша:
✔ В Україні бракує кваліфікованих робітників у виробничій сфері – проблема зачіпає не лише меблеву галузь, а й машинобудування, легку промисловість, фармацевтику та металургію.
✔ До війни понад 3 мільйони українців працювали за кордоном, особливо із західних областей, що залишило внутрішній ринок без значної частини трудових кадрів.
✔ Мобілізація ускладнює прогнозування кадрової політики – підприємства не знають, хто з працівників буде залучений до армії найближчим часом.
Що далі?
Ситуація, у якій український бізнес змушений шукати працівників за кордоном, може стати початком нової тенденції. Якщо держава не запропонує чітку кадрову стратегію для економіки під час війни, імпорт робочої сили може стати звичним явищем.
Водночас це викликає питання: чи зможе Україна після війни повернути власних трудових мігрантів, чи ринок остаточно перейде на залучення працівників з Азії та Африки?
