Тіньовий флот Росії, що складається з майже тисячі старих танкерів, активно експортує російську нафту без урахування встановлених цінових стель та страхування від західних компаній. Згідно з даними ГУР Міноборони України, Москва витратила на цей флот близько 10 мільярдів доларів. У 2023 році кількість таких суден становила близько 600 одиниць, і вони забезпечують експорт приблизно 70% російської сирої нафти та нафтопродуктів, що перевозяться морським шляхом.
Танкерний флот, як правило, реєструється під “зручними” прапорами, такими як Панама, Габон, Острови Кука, Ліберія та Маршаллові острови. Власники танкерів розташовані в Китаї, Індії, ОАЕ, Греції, Туреччині та на Сейшельських островах, а керуючі компанії — в ОАЕ, Греції, КНР, Туреччині та на Сейшельських островах. Щоб уникнути ідентифікації та санкцій, ці судна часто змінюють реєстрацію та назву, вимикають автоматизовану ідентифікаційну систему (AIS) на окремих ділянках маршруту, а також змішують російську нафту з іншими сортами, щоб приховати її походження.
Попит на таку нафту є, і країни, зокрема Китай, Індія та Туреччина, використовують її для переробки та подальшого експорту як нафтопродукти. Оскільки санкції поширюються тільки на сиру нафту, а не на нафтопродукти, ці країни мають змогу продавати готову продукцію на міжнародних ринках.
У січні 2024 року США ввели нові санкції проти “тіньового флоту” Росії, зокрема проти 183 танкерів, які перевозять російську нафту. В результаті цих санкцій експорт російської нафти може впасти на 15% у короткостроковій перспективі. Кремль також буде змушений збільшити дисконт на свою нафту для покупців, а також переглянути планові показники з видобутку в бік зниження.
Однак для ефективного блокування цієї схеми необхідно продовжувати роботу у кількох напрямках. Для повного перекриття цього каналу важливо відстежувати реальні маршрути танкерів, вводити секторальні санкції та блокувати активи компаній, що експлуатують ці судна, а також забороняти їм заходити в порти, територіальні води та міжнародні протоки.
