Президент США Дональд Трамп і прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу під час зустрічі в Білому домі у Вашингтоні, США, 4 лютого 2025 року. Фото:Elizabeth Franz/Reuters
Обіцянки Дональда Трампа щодо звільнення заручників у Газі викликали гучний міжнародний резонанс, однак “пекло” так і не розгорнулося, як це передбачав екс-президент США. Про це пише The Jerusalem Post.
Обіцянки і реальність
Ще до вступу на посаду Трамп заявляв, що якщо заручники не будуть звільнені до 20 січня, то “вони заплатять пекельну ціну”. Проте в день дедлайну частина заручників була звільнена, що дало йому можливість заявити, що мета була досягнута.
Остання ж погроза пролунала в понеділок, коли Трамп наполягав: якщо всі заручники не будуть звільнені до суботи опівдні, то перемир’я повинно бути скасоване, і “нехай розгориться пекло”.
Реакція Нетаньягу і підсумок подій
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, очевидно, не бажаючи залишитися в тіні риторики Трампа, зробив аналогічну заяву після засідання уряду. Проте, зрештою, перемир’я залишилося в силі, а звільнено було лише трьох заручників.
Трамп, який розумів, що невиконані погрози підривають його авторитет, поспішив перекласти відповідальність на Ізраїль, заявивши, що подальші рішення тепер залежать від нього.
“Ізраїль має вирішити, що робити з дедлайном 12:00, встановленим на звільнення ВСІХ заручників. США підтримають будь-яке їхнє рішення!” – написав Трамп у своєму соцмедіа.
Дипломатична гнучкість чи втрата довіри?
Невиконані погрози можуть мати серйозні наслідки для міжнародної політики. Деякі експерти вважають, що подібна риторика лише підігріває ворогів США і може спонукати їх до більш сміливих дій.
З іншого боку, така поведінка може трактуватися як гнучкість у переговорах. Адже зрештою, навіть якщо Трамп не виконав своїх погроз, його тиск призвів до часткового звільнення заручників.
У США реакція на події неоднозначна. Прихильники Трампа бачать у його заявах прояв сили, незалежно від їхнього виконання. Однак порожні погрози можуть з часом знизити довіру до його слів і поставити під сумнів ефективність його політики у міжнародних відносинах.
