Уявіть собі: ви мирно їсте хумус, дивитесь на захід сонця над Середземним морем, і тут — бам! — Близький Схід знову нагадує, що спокій нам лише сниться. Цього разу Іран і Туреччина влаштували таке шоу, що навіть у нас в Ізраїлі попкорн закінчився. ВВС назвали це “беспрецедентним”, але давайте чесно — у нас тут усе беспрецедентне, поки не почнуть стріляти.
Розпочалося все з турецького міністра Хакана Фідана, який вирішив, що він — новий султан комедії. Сидить собі на “Аль-Джазірі” і такий: “Ей, Іран, ви там обережніше з тими своїми бородатими друзями по сусідству, бо ми можемо влаштувати вам революцію прямо в спальні аятоли”. Ну, типу, “ви граєте з вогнем, а ми принесемо бензин”. Іранці, ясна річ, сприйняли це як запрошення на дуель — тільки замість шабель у них мікрофони й ображені погляди.
Тегеран одразу ж викликав турецького посла в МЗС, як маму викликають до директора школи через погану поведінку сина. Якийсь Махмуд Хейдарі — звучить як ім’я дядька, що продає вам спеції на базарі, але ні, це їхній головний по Європі — почав махати пальцем: “Хакане, ну що це за цирк? Давай без цих дурних жартів, у нас із тобою спільний регіон, давай пити чай, а не кидатися дронами”. Іранське МЗС ще й додало: “Ми такого більше не хочемо чути, тримай свій язик у кишені”. Але самі при цьому кричать так, ніби хочуть, щоб їх почули аж у Катарі.
Турки ж у відповідь зробили вигляд, що вони вище цього. “Ми не будемо влаштовувати базар, — кажуть в Анкарі, — усе шепнемо вам на вушко через наші шпигунські голуби”. Але Іран, схоже, шепіт не любить — вони воліють кричати з даху, щоб усі знали, які вони обурені.
А тепер тримайтесь за стільці, бо тут починається справжній сюжет. Туреччина останнім часом поводиться, ніби вона — головна зірка Близького Сходу. На Кавказі вони з Азербайджаном влаштували Вірменії такий “ремейк 90-х”, що ті досі шукають свої карти. У Сирії протурецькі хлопці скинули Асада швидше, ніж я встигаю замовити другу каву. А Іран? Іран мріяв, що його “шиїтський півмісяць” стане новим хітом регіону, але тут Ердоган вискочив із-за рогу з османською лютнею і закричав: “Сюрприз, я тут головний!”
Це як у поганій комедії: Іран думав, що він — крутий продюсер, а Туреччина — просто актор масовки, але раптом масовка забрала головну роль, сценарій і ще й режисерське крісло. І тепер ці двоє ганяються один за одним по Близькому Сходу, а ми в Ізраїлі сидимо і думаємо: “Може, вони втомляться і підуть додому?”
Чесно кажучи, нам із цього шоу тільки радість. Бо поки Іран і Туреччина міряються, чий дрон гучніше гудить, у нас є шанс хоч день пожити без новин про ракети. Але знаючи наших сусідів, скоро хтось із них скаже: “А давай покличемо Ізраїль, хай розсудить!” І тоді вже доведеться брати не попкорн, а “Залізний купол”. Тож тримаємо кулаки, щоб вони просто продовжили ображатися один на одного. А ми поки підемо за ще одним хумусом — бо шоу обіцяє бути довгим.
Автор : Aleksandr Potetiuiev
