Фото: Depositphotos
Вашингтон — Після півтора року інтенсивних бойових дій у Ємені американські розвідувальні служби змушені визнати: попри масовані удари коаліції під проводом США та Великої Британії, арсенал хуситів залишається значною мірою невідомим. Повстанське угруповання “Ансар Аллах”, більш відоме як хусити, продовжує вражати американських військових аналітиків своєю винахідливістю та стійкістю, ставлячи під сумнів ефективність стратегії стримування, яку застосовують Вашингтон і його союзники.
Із жовтня 2023 року, коли хусити розпочали атаки на торговельні судна в Червоному морі у відповідь на конфлікт у Газі, США та їхні партнери завдали сотні ударів по об’єктах угруповання в Ємені. Утім, як повідомляють високопосадовці американської розвідки на умовах анонімності, навіть після 18 місяців бойових дій точні масштаби озброєння хуситів та їхня здатність його поповнювати залишаються загадкою. “Ми бачимо, як вони продовжують запускати ракети й безпілотники, але не можемо з упевненістю сказати, наскільки наші удари послабили їхні виробничі потужності”, — зазначив один із співрозмовників у розмові з журналістами.
Іранська підтримка та місцева майстерність
За даними Центрального командування США (CENTCOM), хусити отримують значну підтримку від Ірану, який постачає ключові компоненти для їхнього озброєння — від балістичних ракет до дронів. Американські військові вказують на схожість певних систем із іранськими розробками, такими як безпілотники Shahed, що широко використовуються в інших регіонах. Проте експерти наголошують, що значна частина арсеналу хуситів виробляється безпосередньо в Ємені. “Іран забезпечує технології та сировину, але хусити навчилися збирати зброю з доступних матеріалів, пристосовуючи її до своїх умов”, — пояснює Майкл О’Генлон, фахівець із Близького Сходу з Інституту Брукінгса.
Ця здатність до імпровізації стала несподіваним викликом для Пентагону. Попри відсутність доступу до передових технологій, хусити демонструють вражаючу гнучкість: вони переобладнують цивільні судна в розвідувальні платформи та створюють саморобні вибухові пристрої. “Вони вчаться на своїх помилках швидше, ніж ми припускали”, — визнав представник Міністерства оборони США, додавши, що угруповання успішно коригує тактику після кожного етапу ударів коаліції.
Удари без видимого результату?
Від початку операції в січні 2024 року коаліція атакувала понад 200 цілей хуситів, включно зі складами зброї, пусковими установками та виробничими об’єктами. За даними CENTCOM, лише в лютому 2024 року було знищено вісім підземних сховищ і кілька стартових майданчиків. Однак хусити продовжують завдавати ударів по суднах у Червоному морі та Аденській затоці. Наприклад, 9 березня 2025 року їхня ракета ледь не влучила в американський есмінець, що підкреслює тривалу загрозу.
Американські посадовці визнають, що невизначеність щодо виробничих можливостей хуситів ускладнює оцінку ефективності завданих ударів. “Ми знаємо, що наші дії завдають шкоди, але виміряти, наскільки вони скорочують їхній потенціал, ми не можемо”, — зазначив джерело в розвідці. Ця неясність відображає глибшу проблему: хусити, загартовані десятиліттям війни проти коаліції під проводом Саудівської Аравії, виробили стійкість до зовнішнього тиску, включно з бомбардуваннями та економічними санкціями.
Еволюція тактики та виклик для розвідки
Хусити не лише зберігають боєздатність, а й удосконалюють свої методи. За даними військових аналітиків, вони перейшли від масованих атак безпілотниками до більш точних ударів із використанням балістичних ракет, що свідчить про розвиток їхніх оперативних можливостей. “Це не просто повстанці зі застарілою зброєю, — зазначає Джонатан Шанцер, колишній аналітик ЦРУ з Ємену. — Вони демонструють рівень інновацій, який змушує нас переглянути наші початкові оцінки”.
Розвідувальні служби США активно вивчають тактику хуситів, аналізуючи уламки збитих дронів і ракет, а також перехоплюючи їхні комунікації. Однак відсутність наземних операцій у Ємені суттєво обмежує можливості збору інформації. “Ми покладаємося на дані з повітря та моря, але цього недостатньо для повної картини”, — пояснив один із офіцерів розвідки.
Геополітичний контекст і наслідки
Невідомість щодо арсеналу хуситів має далекосяжні наслідки. Червоне море залишається життєво важливою артерією світової торгівлі, і тривалі атаки змушують судноплавні компанії змінювати маршрути, що підвищує витрати та дестабілізує економіку регіону. Крім того, неспроможність США та їхніх союзників приборкати хуситів зміцнює позиції Ірану, який використовує угруповання як інструмент тиску на Захід і його партнерів у регіоні, таких як Саудівська Аравія.
Адміністрація президента Дональда Трампа, який вступив на посаду 47-го президента США в січні 2025 року, поки уникає ескалації до повномасштабної наземної операції. Це відображає прагнення Білого дому не втягуватися в черговий затяжний конфлікт на Близькому Сході. “Ми не хочемо нової війни, але не можемо допустити, щоб хусити продовжували загрожувати судноплавству”, — заявив представник адміністрації на брифінгу 10 березня 2025 року.
Поки розвідка США намагається розгадати таємницю арсеналу хуситів, одне очевидно: угруповання, яке багато хто недооцінював, виявилося несподівано серйозним супротивником. Їхня здатність витримувати удари коаліції та адаптуватися до нових умов підкреслює межі військової сили у боротьбі з асиметричними загрозами. Питання в тому, як довго Вашингтон терпітиме цю невизначеність — і якою буде ціна подальшого зволікання.
