Беньямін Нетаньягу Фото: Depositphotos
Попри гучні скандали та критику, уряд Біньяміна Нетаньягу продовжує реалізовувати ключові законодавчі ініціативи. Видання Israel Hayom повідомляє, що в парламенті триває робота над ухваленням Закону про економічні домовленості, який стосується бюджету країни. Також ведеться підготовка закону про зміну складу комісії з призначення суддів, що може кардинально вплинути на судову систему Ізраїлю.
Майстер політичного балансу
Водночас Верховний суд Ізраїлю нещодавно відкинув аргументи юридичного радника уряду Ґалі Бахарав-Міари щодо звільнення голови служби безпеки ШАБАК та повернення міністра національної безпеки Ітавара Бен-Ґвіра в уряд. Це рішення демонструє, що судова влада усвідомлює ризики політизації інституту юридичного радника, який, за словами критиків, дедалі більше втручається у політичні питання.
Нетаньягу, якого давно знають як вправного стратега, продовжує успішно синхронізувати численні процеси, балансуючи між зовнішньою політикою, військовими операціями та внутрішніми реформами. У питанні війни в Секторі Гази він діє з урахуванням інтересів США, залишаючись при цьому поза прямим контролем адміністрації Джо Байдена. Прем’єр пішов на певні поступки Вашингтону, але одночасно робить ставку на можливе повернення Дональда Трампа в Білий дім, що може докорінно змінити динаміку американсько-ізраїльських відносин.
За останні місяці Нетаньягу провів масштабні перестановки у військовому керівництві, домігшись зміни начальника Генштабу ЦАХАЛ Герці Галеві. Одним із його найризикованіших рішень стало тимчасове перемир’я з ХАМАС, що дозволило Ізраїлю звільнити 25 заручників (загалом 33, враховуючи загиблих). Проте, зважаючи на загрози, які несуть поступки терористичному угрупованню, уряд ухвалив рішення відновити активні бойові дії, цього разу з новим військовим керівництвом і без обмежень з боку США.
Парламентська стабільність та стратегічні перспективи
Завдяки наявності стабільної більшості у 68 депутатів у Кнесеті Нетаньягу має можливість безперешкодно просувати свою політику щонайменше протягом наступного року. Це дає йому свободу маневру як у внутрішніх питаннях, так і на міжнародній арені. Очевидно, що він продовжить лавірувати між адміністрацією Байдена та можливим поверненням Трампа, використовуючи кожен дипломатичний та політичний важіль для зміцнення позицій Ізраїлю.
Залишається відкритим питання: чи вдасться Нетаньягу утримати цей баланс у довгостроковій перспективі? Адже будь-яка стратегічна гра має свої ризики, і навіть найвправніший політик не застрахований від несподіваних поворотів історії.
