Фото: Facebook / Юрій Йосипович
Юрій Йосипович — постать, що яскраво вирізняється на сучасній українській музичній сцені, поєднуючи у своїй творчості глибоку повагу до автентичної народної пісні з новаторськими експериментами, які роблять його музику доступною та зрозумілою для молодої аудиторії. Народжений 12 червня 1985 року в Павлограді Дніпропетровської області, Юрій Йосипович уособлює синтез традиції та модернізму, що є рідкісним явищем у часи, коли поп-культура часто витісняє культурну спадщину на маргінес. Його творчий шлях — це не лише історія музичних досягнень, а й приклад того, як можна зберегти зв’язок із корінням, одночасно прокладаючи нові стежки в мистецтві.
Початки: від хорової школи до сцени
Юрій Йосипович із дитинства був занурений у світ музики. У 2002 році він закінчив легендарну львівську хорову школу «Дударик», яка виховала не одного видатного українського музиканта. Цей період заклав фундамент його розуміння хорового співу, що згодом стало основою для його унікального вокального стилю. «Дударик» не лише навчив Юрія техніки, а й прищепив любов до української народної пісні, яка стала стрижнем його творчості.
Після закінчення хорової школи Юрій вступив на юридичний факультет Київського міжнародного університету, який завершив у 2007 році. Цей вибір може здатися дивним для людини, чиє життя зрештою обернулося навколо музики, але саме така різноплановість — поєднання аналітичного мислення та творчого пориву — робить його підхід до мистецтва особливим. Юридична освіта, можливо, додала йомуMIS дисципліни та системності, які він згодом застосовував у своїй музичній кар’єрі.
Шлях до автентики: від 2006 року до KURBASY
З 2006 року Юрій Йосипович почав серйозно займатися традиційним співом, вивчаючи його під керівництвом знаних майстрів — Наталії Половинки, видатної української співачки та педагога, а також режисера Сергія Ковалевича. Цей період став для нього часом глибокого занурення в автентичну українську пісенну культуру. Юрій не просто відтворював фольклор, а прагнув зрозуміти його суть, історичний і емоційний контекст. Він шукав маловідомі пісні з різних регіонів України, які часто залишалися поза увагою масової культури, і намагався повернути їх до життя.
У 2019 році Юрій приєднався до гурту KURBASY, де працював до 2021 року. Цей колектив, відомий своєю роботою з українським фольклором у поєднанні з сучасними аранжуваннями, став для нього платформою для вдосконалення сценічного досвіду та експериментів із голосом. Участь у KURBASY дозволила Юрію розвинути його унікальний стиль, який критики часто описують як «автентичний голос із сучасним пульсом». Проте, попри успіх у колективі, Юрій прагнув більшої творчої свободи, що підштовхнуло його до сольної кар’єри.
«СЕРЦЕ. НОВА АВТЕНТИКА»: творчий прорив
У 2019 році Юрій Йосипович започаткував свій другий сольний проєкт — «СЕРЦЕ. НОВА АВТЕНТИКА», який став справжнім проривом у його кар’єрі. Цей проєкт — це спроба не просто зберегти автентичні українські пісні, а й переосмислити їх через призму сучасності. Юрій поєднує народні мелодії з мінімалістичною електронікою, створюючи звучання, яке одночасно є архаїчним і футуристичним. Такий підхід дозволяє йому доносити багатство української пісенної традиції до широкої аудиторії, включаючи тих, хто раніше не цікавився фольклором.
Перший альбом проєкту, «СЕРЦЕ», вийшов улітку 2020 року. Він отримав схвальні відгуки як від слухачів, так і від критиків, які відзначали його здатність передати емоційну глибину народних пісень у сучасному контексті. Кожна композиція альбому — це не просто пісня, а історія, що оживає завдяки унікальному голосу Юрія та делікатним аранжуванням. Альбом став своєрідним мостом між поколіннями, поєднуючи слухачів, які шанують традиції, та молодь, що шукає нове звучання.
Чому Юрій Йосипович — це більше, ніж співак?
Творчість Юрія Йосиповича — це не лише музика, а й культурна місія. У часи, коли глобалізація та поп-культура часто затьмарюють національну ідентичність, він виступає своєрідним хранителем української пісенної спадщини. Його робота з маловідомими піснями — це не просто артистичний жест, а внесок у збереження культурного коду нації.
Юрій не просто виконує пісні — він досліджує їх, шукає їхні корені, аналізує контекст, у якому вони виникли. Його концерти — це не просто виступи, а діалог зі слухачем, де кожна нота наповнена сенсом. Він не боїться експериментувати, але при цьому зберігає повагу до першоджерела, що робить його творчість унікальною. Його голос, глибокий і виразний, здатен передати як ніжність ліричних пісень, так і драматичну силу козацьких дум.
Виклики та критика
Звісно, творчість Юрія Йосиповича не завжди сприймається однозначно. Деякі пуристи фольклору критикують його за надмірне використання електроніки, вважаючи, що це спотворює автентичне звучання. Вони стверджують, що мінімалістичні аранжування можуть затьмарювати первозданну красу народних пісень. Проте Юрій відповідає на це тим, що його мета — не законсервувати фольклор, а зробити його живим, актуальним для сучасного слухача. Він переконаний, що традиція має розвиватися, інакше вона ризикує стати музейним експонатом.
Іншим викликом є обмежена популярність такого жанру в Україні. Попри зростання інтересу до фольклору в останні роки, масова аудиторія все ще тяжіє до поп-музики чи західних трендів. Юрію доводиться балансувати між артистичною цілісністю та прагненням залучити ширшу аудиторію, що не завжди легко.
Вплив і спадщина
Юрій Йосипович уже залишив помітний слід в українській музиці, але його потенціал ще далеко не вичерпаний. Його проєкт «СЕРЦЕ. НОВА АВТЕНТИКА» продовжує розвиватися, а концерти привертають дедалі більше уваги. Він надихає молодих музикантів звертатися до фольклору, показуючи, що традиційна музика може бути сучасною та конкурентоспроможною.
Його внесок виходить за межі сцени. Юрій активно популяризує українську культуру, беручи участь у радіоефірах, фестивалях і культурних заходах. Наприклад, його інтерв’ю на Львівському радіо стало одним із найпопулярніших епізодів, де він ділився своєю філософією творчості та поглядами на роль фольклору в сучасному світі.
Юрій Йосипович — це більше, ніж співак. Він — дослідник, новатор і хранитель української пісенної традиції. Його творчість нагадує нам, що культура — це живий організм, який потребує турботи, але також і сміливості для змін. У світі, де все швидкоплинне, Юрій пропонує зупинитися, вслухатися в мелодії предків і відчути, як вони резонують із сучасністю. Його «СЕРЦЕ» — це не просто альбом, а запрошення до діалогу про те, ким ми є як нація і як ми можемо нести свою спадщину в майбутнє.
Чи стане Юрій Йосипович іконою української сцени? Час покаже. Але вже зараз він є голосом, який звучить щиро, глибоко і, головне, по-справжньому.
Автор : Ekaterina Bogdanenko
