Штучний інтелект відіграє важливу роль у сучасному світі. Фото: Depositphotos
У самому серці технологічної гонки, де штучний інтелект (A.I.) визначає майбутнє націй, Китай здобуває перемоги, але втрачає своїх геніїв. За блискучими фасадами інновацій ховається похмура правда: лідери A.I.-індустрії вмирають, не витримуючи тиску амбіцій Піднебесної. Що це — ціна прогресу чи застереження для світу? І як Україні не повторити цю трагедію?
Гонка, що вбиває: хто вони, загиблі піонери?
Лише за кілька років Китай втратив щонайменше шістьох провідних A.I.-науковців — кожен із них був зіркою галузі, кожен помер на піку кар’єри. Їхні імена — не просто рядки в некролозі, а символи епохи, де технології стають важливішими за людське життя.
- Сунь Цзянь (45 років): легенда комп’ютерного зору, чий розум створив алгоритми для Megvii Technology і 35 патентів. Його життя обірвала раптова хвороба, деталі якої так і залишилися таємницею.
- Фен Янхе (38 років): архітектор військових A.I.-систем, чиї симуляції для китайської армії могли змінити правила війни. Загинув під час “секретної місії” — офіційно більше нічого не відомо.
- Тан Сяооу (55 років): засновник SenseTime, компанії, чиї технології розпізнавання обличчя стали основою для глобального стеження. Причина смерті? “Невідомо” — типова відповідь китайських медіа.
- Хе Чжи (41 рік): співзасновник Yidu Tech, що трансформує медицину за допомогою A.I. Його смерть від набряку легень у високогір’ї Цінхаю викликає більше питань, ніж відповідей.
- Цюань Юйхуей (39 років): доцент, чиї роботи з обробки зображень увійшли до топ-2% світових науковців за рейтингом Стенфорда. Тривалу хворобу так і не назвали публічно.
Ці люди не просто створювали код — вони ткали майбутнє. Але майбутнє, здається, вимагало від них занадто багато.
Китайський A.I.: амбіції, що пожирають
Китай не просто розвиває штучний інтелект — він живе ним. З 2017 року, коли Пекін оголосив A.I. стратегічним пріоритетом, країна вклала в галузь понад $40 мільярдів лише за 2023 рік. Відповідь на санкції США? Власні чипи, алгоритми і моделі на кшталт DeepSeek-V2, які вже дихають у спину ChatGPT. Китайські компанії, як-от SenseTime чи Baidu, задають тон у розпізнаванні облич, автономних системах і навіть цифровізації медицини.
Але за цією блискучою ширмою — пекельний ритм. “Ти або перший, або ніхто”, — так описує реальність професор Лю Шаошань, один із небагатьох, хто наважується говорити відверто. Науковці працюють у режимі 996 (з 9 ранку до 9 вечора, 6 днів на тиждень), а конкуренція між компаніями нагадує війну. Щойно ти створив прорив — він уже застарів. Цейтнот, стрес і моральна відповідальність за те, що твої алгоритми можуть стати зброєю, стають нестерпними.
“A.I. — це не просто технологія, це сила, що змінює суспільство. І ця сила ламає тих, хто її створює”, — додає Лю.
Моральна прірва: етика проти прогресу
Китайський A.I. — це не лише про інновації, а й про етичні дилеми. Системи розпізнавання облич, які розробляв Тан Сяооу, використовуються для масового стеження за уйгурами в Сіньцзяні. Військові алгоритми Фена Янхе могли стати основою для автономної зброї. Кожен науковець у цій галузі знає: їхня робота може врятувати життя — або знищити їх.
“Коли ти розумієш, що твій код стежить за мільйонами чи керує дронами, це не просто стрес. Це екзистенційна криза”, — коментує анонімний співробітник SenseTime. Для багатьох учених, які мріяли про прогрес, реальність стає пасткою: або ти граєш за правилами системи, або ти поза грою.
Український погляд: уроки для нашого A.I.
Україна, попри війну, залишається технологічним хабом. Наші ІТ-фахівці створюють A.I.-стартапи, від військових дронів із машинним зором до аналітичних систем для бізнесу. Але китайська трагедія — це дзеркало, у яке варто подивитися.
Чи готові ми будувати A.I.-індустрію, де люди не стають жертвами власних амбіцій? Чи зможемо ми уникнути культури вигорання, де прогрес вимірюється не життями, а результатами?
Українська A.I.-екосистема ще молода, і це наш шанс. Ми можемо зробити ставку на людину в центрі інновацій: підтримувати ментальне здоров’я розробників, створювати етичні стандарти для технологій і уникати фанатизму, який знищує таланти. Війна вже навчила нас цінувати життя — тепер час застосувати цей урок до технологій.
Світ реагує: що кажуть лідери думок
Тобі Волш, австралійський професор A.I.:
“Китай показує нам, що A.I.-гонка може стати смертельною. Якщо ми не змінимо підхід, ця індустрія пожиратиме своїх творців”.
Дженніфер Дудна, нобелівська лауреатка:
“Наука не має права вбивати. Якщо ми не захистимо здоров’я і життя вчених, наші прориви стануть токсичними”.
Їхні слова — не просто коментарі, а заклик до дії. Світова A.I.-спільнота мусить переосмислити, як ми досягаємо прогресу.
Фінальна нота: трагедія як шанс
Смерті Сунь Цзяня, Тан Сяооу, Фена Янхе та їхніх колег — це не просто втрати для Китаю. Це тривожний сигнал для світу. Штучний інтелект може зробити нас сильнішими, розумнішими, ефективнішими. Але якщо ціною будуть життя його творців, чи вартий він того?
Для України це момент вибору. Ми можемо піти шляхом фанатичних перегонів, де люди — лише гвинтики. А можемо створити A.I.-культуру, де інновації не вбивають, а надихають. У нас є шанс показати світу, що прогрес можливий без жертв. І це — виклик, який ми не маємо права провалити.
Автор : Aleksandr Potetiuiev
