Часопис Time Ukraine Israel, США, квітень 2025
У світі, де геополітичні тектонічні плити рухаються з прискоренням, адміністрація Трампа-2 розгортає амбітний і водночас ризикований гамбіт в Індо-Тихоокеанському регіоні. Розміщення стратегічних бомбардувальників B-1B Lancer на авіабазі Місава в Японії — вперше з часів В’єтнамської війни — стало не лише символом американської міці, а й каталізатором нової ери напруженості в Азії. Цей крок, доповнений посиленням присутності на Гуамі та в Південній Кореї, сигналізує про кардинальну перебудову військової стратегії США, що має на меті стримування Китаю та Північної Кореї, але водночас балансує на межі ескалації. Для надзвичайно розумних читачів, які прагнуть розібратися в складних механізмах глобальної політики, ми розкриваємо глибинні мотиви, стратегічні розрахунки та потенційні наслідки цього маневру.
Новий шаховий хід Вашингтона: B-1B Lancer і Bomber Task Force
У квітні 2025 року американські стратегічні бомбардувальники B-1B Lancer, здатні нести ядерну зброю та вражати цілі на відстані тисяч кілометрів, приземлилися на авіабазі Місава в Японії. Цей крок, реалізований у межах програми Bomber Task Force, є не просто ротацією техніки, а демонстрацією сили, розрахованою на союзників і противників. B-1B, відомий своєю швидкістю та універсальністю, може виконувати як стратегічні, так і тактичні завдання, що робить його ідеальним інструментом для проєкції сили в регіоні, де напруженість зростає щодня.
Паралельно США активізували військову присутність на Гуамі, де модернізуються авіабази та накопичуються ресурси для швидкого реагування, а також у Південній Кореї, де спільні навчання з місцевими силами стали регулярними. Ці дії є частиною ширшої стратегії, спрямованої на зміцнення першого ланцюга островів — географічного бар’єру, що включає Японію, Тайвань і Філіппіни, — як ключового рубежу стримування Китаю. Адмірал Семюел Папаро, командувач Індо-Тихоокеанського командування США, підкреслив, що Пекін активно нарощує можливості для нейтралізації американської переваги в повітрі в цьому регіоні, що робить такі кроки Вашингтона необхідними.
Реакція Пекіна та Пхеньяна: від дипломатичних нот до погроз
Китай, чиї амбіції в Індо-Тихоокеанському регіоні дедалі більше конфронтують із західними інтересами, відреагував на розгортання B-1B із сумішшю дипломатичної стриманості та військової риторики. Офіційний Пекін назвав дії США “дестабілізуючими” й звинуватив Вашингтон у “нагнітанні конфронтації”. Водночас китайські військові аналітики зазначають, що розгортання американських бомбардувальників посилює тиск на Китай у контексті спірних територій, зокрема Тайваню та Південнокитайського моря. Сі Цзіньпін, за даними джерел, активізує контакти з європейськими союзниками США, а також із Японією та Південною Кореєю, намагаючись розколоти єдиний фронт Вашингтона в регіоні.
Північна Корея, як і очікувалося, відреагувала більш різко. Пхеньян назвав розміщення B-1B “безрозсудною провокацією” й пригрозив “найжорсткішою відповіддю”. Ці заяви супроводжувалися випробуванням міжконтинентальної балістичної ракети 31 жовтня 2024 року, що лише посилило тривогу в регіоні. За даними південнокорейських і японських джерел, ракета досягла висоти 7000 км і впала в Японське море, демонструючи здатність КНДР загрожувати не лише сусідам, а й континентальній частині США.
Стратегічні цілі Трампа-2: балансування між стримуванням і провокацією
Адміністрація Трампа-2, відома своїм прагненням до “Америки насамперед”, розглядає Індо-Тихоокеанський регіон як арену, де США мають відновити своє беззаперечне лідерство. На відміну від попередніх адміністрацій, які робили ставку на м’яку силу та багатосторонні альянси, Трамп обирає більш прямолінійний підхід: демонстрацію військової міці, підкріплену економічним тиском. Розгортання B-1B Lancer і посилення співпраці з Японією та Південною Кореєю є чітким сигналом Пекіну та Пхеньяну: США готові до рішучих дій у разі порушення статус-кво, чи то в Тайванській протоці, чи на Корейському півострові.
Однак ця стратегія не позбавлена ризиків. По-перше, вона загострює напруженість із Китаєм, який активно модернізує свої збройні сили, зокрема авіацію та флот, і може відповісти асиметричними діями, наприклад, у кіберпросторі чи економічній сфері. По-друге, Північна Корея, чий режим залежить від демонстрації сили, може вдатися до провокацій, таких як нові ракетні випробування чи навіть обмежені військові інциденти. Нарешті, союзники США, зокрема Японія, опиняються в делікатній ситуації: підтримка американської стратегії може зробити їх мішенню для Китаю чи КНДР, тоді як відмова від співпраці послабить регіональну єдність.
Геополітичний контекст: Азія як центр тяжіння XXI століття
Щоб зрозуміти глибину цього маневру, варто звернутися до ширшої картини. Азія, з її 4,7 мільярдами населення та економіками, що стрімко зростають, є епіцентром глобальної конкуренції. Китай, Японія, Індія та Південна Корея входять до числа найбільших економік світу, а регіон генерує 36,5% світового ВВП. Водночас Азія залишається пороховою бочкою через територіальні конфлікти, ядерні амбіції Північної Кореї та зростаючу мілітаризацію Китаю.
США, усвідомлюючи, що їхня гегемонія залежить від контролю над ключовими регіонами, роблять ставку на зміцнення першого ланцюга островів як стратегічного бар’єру. Японія, з її високорозвиненою економікою та стратегічним розташуванням, відіграє центральну роль у цій архітектурі. Південна Корея, попри внутрішні політичні потрясіння, залишається важливим партнером, зокрема завдяки спільним навчанням і технологічному потенціалу.
Між стабільністю та ескалацією
Нова військова стратегія США в Азії під керівництвом Трампа-2 є амбітною спробою адаптуватися до мінливого геополітичного ландшафту. Розгортання B-1B Lancer у Японії, посилення присутності на Гуамі та в Південній Кореї, а також активізація спільних навчань із союзниками свідчать про рішучість Вашингтона захищати свої інтереси та підтримувати регіональну стабільність. Проте ці кроки балансують на межі провокації, ризикуючи загострити відносини з Китаєм і Північною Кореєю.
Для надзвичайно розумних читачів очевидно, що успіх цієї стратегії залежатиме від поєднання військової сили, дипломатичної майстерності та економічного впливу. Чи зможе адміністрація Трампа-2 уникнути пастки ескалації, зберігаючи при цьому авторитет США в Азії? Відповідь на це питання визначить не лише майбутнє Індо-Тихоокеанського регіону, а й глобальний порядок у XXI столітті.
Автор : Marianna Nyzhnia
