У світі, де дипломатія часто ховається за зачиненими дверима, Сполучені Штати кинули на стіл пропозицію, яка змусила Україну здригнутися, а Європу — задуматися. Новий «мирний план» для припинення війни в Україні, озвучений Вашингтоном на закритих переговорах у Парижі, пропонує заморозити конфлікт, залишивши окуповані території під контролем Росії, послабити санкції проти Москви та назавжди закрити двері НАТО для Києва. Цей план, який просуває адміністрація Дональда Трампа, називають «прагматичним». Але для України він звучить як ультиматум, а для світу — як небезпечний прецедент. Чи стане ця ініціатива шляхом до миру — чи лише черговим актом у грі великих держав, де Україна ризикує стати розмінною монетою?
Паризький шок: що пропонує Вашингтон
За даними Bloomberg, план був представлений під час таємних переговорів у Парижі за участі держсекретаря США Марко Рубіо, високопосадовців Франції, Німеччини, Великої Британії та України. Його ключові пункти звучать як сторінка з кремлівського сценарію:
- Замороження війни на нинішніх лініях фронту, що означає де-факто визнання російського контролю над Кримом і частинами Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
- Відмова України від вступу до НАТО як «компроміс» для заспокоєння Москви.
- Послаблення санкцій проти Росії, що може відкрити шлях до економічної співпраці Заходу з РФ, зокрема у сфері енергетики та торгівлі.
Ця ініціатива, за словами джерел, відображає бачення Трампа, який прагне швидкого завершення війни, щоб зосередитися на внутрішніх викликах США та продемонструвати виборцям зовнішньополітичний тріумф. Емісар президента, Стів Віткофф, який раніше вів переговори з Путіним у Санкт-Петербурзі, навіть заговорив про «п’ять територій» і можливість відновлення американсько-російської торгівлі після домовленостей.
Але за лаштунками цієї «прагматичної» риторики ховається реальність: план фактично легітимізує російську агресію, ігноруючи принципи міжнародного права та суверенітет України.
Київ: «Це не мир, це капітуляція»
Реакція України була блискавичною і різкою. Президент Володимир Зеленський назвав американську пропозицію «поширенням російської пропаганди» і звинуватив Віткоффа у перевищенні повноважень.
«Наша земля — це не предмет торгів. Ми не дозволимо нікому вирішувати долю України без України», — заявив Зеленський, звертаючись до нації.
Київ наполягає, що єдиною основою для переговорів може бути Формула миру, яка передбачає повне виведення російських військ, відновлення кордонів 1991 року та притягнення агресора до відповідальності. Американський план, на думку українських посадовців, не лише суперечить цим принципам, але й ризикує підірвати довіру до США як ключового союзника.
Європа: розкол чи єдність?
Європейські союзники, які роками підтримували Україну зброєю, грошима та санкціями проти Росії, опинилися в делікатній ситуації. Велика Британія та Німеччина, які постачають Україні критично важливу військову допомогу, висловили глибокий скептицизм щодо пропозиції.
«Будь-яке рішення, яке винагороджує агресію, лише розпалить нові конфлікти», — зазначив британський дипломат на умовах анонімності.
Франція, відома своєю схильністю до дипломатичних компромісів, зайняла обережнішу позицію, закликавши до «ширшого діалогу» з урахуванням позиції Києва. Проте в кулуарах європейські лідери визнають: тиск із боку Вашингтона ставить під загрозу єдність Заходу. Без згоди України будь-який план приречений на провал, але відкрито протистояти США Європа не поспішає.
Москва: тріумф чи пастка?
Кремль, як завжди, грає в подвійну гру. З одного боку, Москва заявила про «готовність до діалогу» і визнала переговори «складними». З іншого — речник Путіна Дмитро Пєсков звинуватив Захід у «ескалації» та «мілітаризації України».
Для Росії американська пропозиція — це тріумф. Легітимізація окупованих територій і послаблення санкцій — саме те, чого Путін домагався роками. Але Москва не поспішає погоджуватися, розраховуючи витиснути з переговорів ще більше поступок.
Дедлайн і ставки
Марко Рубіо підкреслив, що рішення щодо плану має бути ухвалене «впродовж днів, а не тижнів». Наступний раунд переговорів запланований у Лондоні, але позиції сторін залишаються непримиренними.
Для Трампа цей план — шанс заявити про себе як про миротворця, який «зупинив війну». Для Європи — тест на здатність відстояти принципи перед обличчям американського тиску. Для України — боротьба за виживання, де кожен крок може стати вирішальним.
Чому це важливо?
Пропозиція США — це не просто дипломатичний маневр. Це момент істини для західного світу. Якщо план буде реалізований, він не лише підірве довіру до США як гаранта безпеки, але й створить прецедент: агресія може бути винагороджена, якщо агресор достатньо терплячий.
Для України ставки ще вищі. Поступки Росії означатимуть не лише втрату територій, але й удар по національній ідентичності, яка кристалізувалася в боротьбі за свободу. Київ уже довів, що здатен чинити опір військовій машині Росії. Питання в тому, чи вдасться йому протистояти дипломатичному тиску союзників.
Що далі?
Поки дипломати готуються до лондонських переговорів, світ затамував подих. Чи вдасться Україні переконати Захід не йти на поступки? Чи зможе Європа знайти баланс між підтримкою Києва та тиском Вашингтона? І чи готовий Трамп піти ва-банк, якщо його план провалиться?
Одне очевидно: цей «мир» не про справедливість. Він про те, чи готовий Захід пожертвувати принципами заради спокою — і чи готова Україна заплатити за цей спокій своєю свободою.
Автор : Marianna Nyzhnia
