Київський Цирк/Фото: з відкритих джерел
Київський цирк – це не просто арена для видовищ, це серце, що б’ється в ритмі сміху, подиву та людської відваги. Під величним куполом Національного цирку України оживають історії, що переплітають століття, від середньовічних скоморохів до сучасних зірок, які підкорюють світові сцени. Сьогодні, коли війна залишила свій відбиток на кожному куточку України, цирк у Києві залишається символом незламності, де артисти продовжують творити дива, а глядачі знаходять миті радості серед темряви. Ця стаття – подорож крізь час, спогади та імена, які зробили Київський цирк легендою.
Історичний шлях: від “Алькасару” до Національного статусу
Уявіть собі Київ 1875 року: гамірні вулиці, дерев’яні балагани, де мандрівні артисти розважали публіку трюками та жартами. Саме тоді австрієць Ігнатій Соббот за підтримки француза Огюста Бергоньє відкрив перший стаціонарний цирк у місті – “Алькасар”. Розташований на перетині сучасних вулиць Богдана Хмельницького та Пушкінської, цей двоповерховий кам’яний красень приймав понад 60 артистів. Балет із Неаполя, клоуни з Лондона, оркестр із 35 музикантів та кінні номери з 40 скакунами – усе це вражало киян. Але утримувати таке диво було дорого, і вже за рік “Алькасар” закрився, поступившись місцем театральним трупам.
Київський Цирк
Наступний крок у цирковій історії Києва стався у 1903 році, коли Михайло Крутіков, зять київського генерал-губернатора, збудував “Hippo-Palace” – “Кінний палац”. Розташований на теперішній вулиці Архітектора Городецького, цей цегляний гігант із триярусним залом та електричним освітленням вважався найбільшим цирком Європи. Проект архітектора Едуарда Брадтмана вражав: величезний купол, просторий манеж і технології, що випереджали час. Тут виступали зірки світового масштабу – жонглери Растеллі, акробати Вінкіни, клоуни Бім і Бом, а також легендарний дресирувальник Анатолій Дуров. Але у 1941 році війна зруйнувала цю перлину, залишивши лише спогади. На її місці у 1964 році постав кінотеатр “Україна”.
Сучасна глава історії почалася 5 листопада 1960 року, коли на площі Перемоги відкрили нову будівлю Київського цирку. Проект архітектора Валентина Жукова вміщав 1900 глядачів, а перша вистава – “Для вас, кияни!” – стала подарунком місту. У 1998 році цирк отримав статус Національного, закріпивши за собою звання головного циркового осередку України. Сьогодні це місце, де народжуються номери, що гастролюють світом, а технічні оновлення роблять шоу ще більш вражаючими.
Київський Цирк
Зірки, що сяють під куполом
Київський цирк – це не лише будівля, але й люди, які вдихають у нього життя. Однією з найяскравіших зірок була Людмила Шевченко – народна артистка СРСР і України, яка з 2012 по 2017 роки обіймала посаду художнього керівника. Її талант і харизма підняли українське циркове мистецтво на новий рівень. Під її орудою номери ставали справжніми театральними постановками, де акробатика поєднувалася з драматургією.
Серед історичних легенд – Анатолій Дуров, чий гумор і майстерність дресирування вражали публіку на початку XX століття в “Hippo-Palace”. Його виступи були більше ніж шоу – це була сатира, що змушувала задуматися. Сучасність подарувала нам сестер Мосієнко – дует Gemini Twins, які нещодавно приєдналися до цирку братів Рінглінг у США, продовжуючи традицію українських артистів на світовій арені.
Не можна оминути й тих, хто творив за лаштунками. Борис Заєць, генеральний директор протягом 40 років, створив унікальний український колектив, який прославив країну далеко за її межами. А нинішній очільник, Владислав Корнієнко, у часи війни врятував циркових тварин від обстрілів, організувавши для них спеціальні укриття, і продовжує підтримувати дух команди.
Цирк із душею: від минулого до сьогодення
Сьогодні, у березні 2025 року, Київський цирк – це більше, ніж розвага. Це місце, де зберігається душа народу. Під час війни артисти не припиняли виступів, навіть коли тривоги змушували переривати шоу. Глядачі ховаються в укриттях, а потім повертаються, щоб додивитися виставу – це символ стійкості, який не зламати.
Від “Колеса мужності” – найнебезпечнішого номера без страховки – до ніжних весняних програм у стилі джазу, цирк залишається живим.
Для України та Ізраїлю, країн із непростою історією, цирк – це нагадування про силу мистецтва. У той час, як ізраїльські глядачі можуть знайти у виставах відгомін власної боротьби за радість серед випробувань, українці бачать у ньому віддзеркалення своєї незламності. Київський цирк – це не просто історія чи зірки. Це душа, що сяє під куполом, запрошуючи кожного доторкнутися до дива. А по 30 березня тут проходить вистава “Циркове Рандеву” – кабаре-шоу, що поєднує витонченість, гумор і неймовірну майстерність артистів, даруючи глядачам незабутнє шоу .
Автор: Ekatrina Bogdanenko
