„Поки США ганяються за привидами ручної праці в шахтах і на заводах, Китай уже перетворив ці сфери на арену роботів і штучного інтелекту”, – застерігає Корнел Бан, доцент Копенгагенської бізнес-школи та дослідник Центру глобальної політики розвитку Бостонського університету. Його слова – мов удар блискавки, що розсікає ілюзії про те, куди мчить світ у 2025 році. Економічна війна, оголошена Дональдом Трампом 2 квітня під гучною назвою „День визволення”, кидає виклик не лише Китаю чи Європі, а й самій основі глобалізації – системі, яку Америка колись вибудовувала з титанічною впевненістю. Ізраїль, попри давню дружбу з США, також опинився під ударом, і це змушує нас замислитися: куди рухається світ і як нам адаптуватися?
Тарифний катаклізм: глобальний розлом і удар по Ізраїлю
Тарифи Трампа – це не просто економічний маневр, а історичний розлом, який Бан називає „терапією шоком для глобальної торгівлі”. Подвійні за розміром, ніж очікували ринки, вони вдарили по всьому: від китайських технологій (60%) до європейських автомобілів (20%), від індійського експорту до економік Лаосу, що ледве триматься на плаву. Ізраїль, який сподівався на поблажливість через міцні зв’язки з США, отримав несподіваний ляпас: 17% мито на імпорт – від медичного обладнання до кошерної їжі. „Вашингтон, а не Пекін чи Брюссель, розкрутив маховик глобалізації. І саме Вашингтон тепер кидає пісок у її шестерні”, – зазначає Бан із холодною ясністю, нагадуючи, що США, які десятиліттями були гегемоном вільного ринку, нині самі руйнують його підвалини.
Чому це сталося? Відповідь криється в глибоких ранах Америки: занепад промислових регіонів залишив по собі соціальні пустки, а тривожне усвідомлення, що Китай – якого США вважали лише „світовою фабрикою дешевих дрібничок” – став технологічним титаном, змусило Вашингтон діяти. Томас Фрідман, автор культової „Планети плоскої” (2005), у своєму есе в New York Times від 3 квітня 2025 року пише з гіркою іронією: „Я бачив майбутнє, і воно не в Америці”. Він описує кампус Huawei – ультрасучасний осередок, де Китай не копіює, а творить: від власних чипів до операційних систем. „Трамп прискорює технологічний підйом Китаю, а не стримує його”, – додає Фрідман, і його слова звучать як вирок.
Європа тримається, Америка тріщить, Китай наступає
Поки США занурюються в ностальгію за минулим, Європа, за словами Бана, „з усіма своїми вадами адаптувалася до глобалізації та підйому Китаю значно краще”. ЄС зберіг промисловий потенціал, уникнувши соціальних катастроф на кшталт американської деіндустріалізації, що нагадує пострадянські руїни. Китай же інвестує в нішеві дослідження – від фармацевтики до декарбонізації, – тоді як Трамп урізає державне фінансування таких проєктів у США, ніби навмисне підрізаючи крила власним інноваціям. „Я 16 років працював у американській системі досліджень – це коштовність. Але Китай зробив величезний стрибок”, – визнає Бан із ноткою захоплення й тривоги.
Економічні наслідки вже відчутні. Apple, чиї ланцюжки постачання міцно вплетені в Китай, Індію та В’єтнам, втратила 250 мільярдів доларів на біржі – сума, що звучить як дзвін похоронного дзвону. Американська автопромисловість, яка імпортує половину комплектуючих, стоїть перед шоком цін, що загрожує паралізувати галузь. „Як індустрія США впорається з таким ударом протягом наступних двох років?” – риторично запитує Бан, натякаючи, що „Велике визволення” може обернутися американською трагедією.
Ізраїль під ударом: економічні наслідки
Для Ізраїлю, який 1 квітня скасував усі тарифи на американські товари, сподіваючись на взаємність, 17% мито стало холодним душем. „Це регрес у торговельних відносинах між країнами, враховуючи їхню давню дружбу”, – обурюється Рон Томер, президент Асоціації виробників Ізраїлю. Економісти оцінюють збитки в 3 мільярди доларів – 0,6% ВВП, що може вдарити по ключових галузях, зокрема медичному обладнанню та агропромисловому експорту. Інбаль Хареш із Gifthead зазначає: „Ізраїльські компанії, особливо в промисловому секторі, переходять у режим обережного очікування, заморожуючи некритичний найм і розробляючи запасні сценарії”. Німрод Цвік із Marom додає: „Будівельний сектор, який активно працює в США, опинився під ударом – проекти, що колись приносили прибуток, стають невигідними”. Проте Том Корен із Exelera зберігає спокій: „Експортери вже врахували ризики, тож радикальних змін не буде”.
Ставка Трампа: епохальний гамбіт чи фатальна помилка?
Адміністрація Трампа робить ставку на три кити: тарифи принесуть 600 мільярдів доларів до бюджету, ці кошти компенсують інфляцію через зниження податків, а промисловість Європи та Азії масово перебереться до США, щоб уникнути мит. „Це героїчний задум, але безпрецедентний в історії”, – коментує Бан із холодною іронією. Та чи спрацює? Європейські та азійські компанії, які намагалися відкрити заводи в США за Байдена, скаржилися на брак кваліфікованих кадрів і юридичну нестабільність – болючі реалії, що руйнують мрії про промислове відродження. Відродження американської промисловості за два роки до проміжних виборів виглядає як фантазія, гідна голлівудського сценарію.
Гірше того, якщо інфляція вибухне – а вона вже чатує за рогом, – Федеральна резервна система може підняти ставки, заганяючи економіку в рецесію. „Тоді між Білим домом і ФРС почнеться війна, якої ми не бачили навіть у першому терміні Трампа”, – прогнозує Бан, і його слова звучать як пророцтво.
Хто програє найбільше?
Перші жертви вже на поверхні, і їхній список вражає. Американські автовиробники, техногіганти, що зіткнуться з європейськими контратарифами, і пересічні споживачі, які платитимуть більше за все – від ранкової кави до новеньких гаджетів. Індія, чий добробут виріс завдяки інтеграції з США, отримала „жахливий удар”, що загрожує підірвати її економічний прогрес. Країни Глобального Півдня, які десятиліттями поступалися власними тарифами під тиском Заходу, тепер опинилися перед стіною американського протекціонізму. „Вони почуваються обдуреними”, – зазначає Бан із ноткою співчуття.
Ізраїль, попри удар, має шанс знайти вихід через угоди з ЄС, але будівельний сектор уже відчуває холод. Європа готується до болю в ключових секторах: фармацевтика, автопром, хімія – усі під ударом. Але Бан бачить і світло в кінці тунелю: „Якщо США не відступлять, ЄС створить власних техногігантів, як це зробив Китай”.
Чи мертва глобалізація?
Називати це „смертю світової торгівлі” – перебільшення, вважає Бан із філософським спокоєм. „Політика вільного ринку під атакою, але я очікую, що США відкалібрують наслідки”. Можливо, буде укладено велику угоду з Китаєм чи компроміс із союзниками – сценарій, що ще може врятувати ситуацію. Та головна проблема – втрата довіри, яка стала токсичною. Тарифи Трампа вперше змусили Китай і Японію, історичних антагоністів, вибудовувати спільну торговельну стратегію – альянс, що здавався неможливим. „Це вражаюче”, – дивується Бан, і в його голосі чути нотки захоплення.
Епілог: новий світ на обрії
„День визволення” – це не просто американський експеримент, а момент істини для світу, що оголив його розломи. Китай, який ще не розкрив потенціал внутрішнього споживання, може стати новою Меккою для європейських і японських експортерів, замінивши США як головний ринок. Європа, попри вразливість, має шанс стати гарантом глобальної торгівлі разом із Китаєм, вибудовуючи нову архітектуру відносин. Для Ізраїлю це час для стратегічного переосмислення: чи зможемо ми використати наші угоди з ЄС і знайти нові ринки, щоб пом’якшити удар? А США? „Щоб бути гегемоном, треба платити ціну, – підсумовує Бан із філософською глибиною. – Америка, здається, більше не хоче цього робити”.
Світ, який Фрідман описав у „Планеті плоскій”, тріщить по швах, ніби стара карта, що розривається під натиском нових кордонів. Але чи розвалиться він остаточно, чи знайде нову рівновагу – залежить від того, як швидко ми, включно з Ізраїлем, адаптуємося до цього тарифного землетрусу. Усе в наших руках – і час невблаганно спливає.
Автор : Aleksandr Potetiuiev
