Світове співтовариство з тривогою стежить за трансформацією зовнішньополітичного курсу США. Його флірт із Кремлем, жорстка критика НАТО і дедалі відверті заяви про небажання підтримувати союзників без додаткової плати — усе це викликає глибоку стурбованість серед країн, які десятиліттями жили під захистом американського «ядерного парасоля».
Але сьогодні ця парасоля може скластися.
Згідно з аналітикою Financial Times, нова хвиля стратегічної невизначеності у Вашингтоні може стати поштовхом до глобального переозброєння. У політику повертається головне табу після Другої світової — ядерна зброя як засіб самозахисту.
Поворотний момент для ДНЯЗ
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), підписаний у 1968 році, тримав світову систему безпеки у відносній рівновазі. Він офіційно визнав п’ять ядерних держав: США, Росію, Китай, Францію та Велику Британію. Неофіційно — у ядерному клубі вже давно сидять Індія, Пакистан, Ізраїль і Північна Корея.
Сьогодні ж аналітики говорять про можливе руйнування самого фундаменту ДНЯЗ. Якщо США більше не гарантуватимуть безпеку союзників, ядерний арсенал може з’явитися у 15–25 країн. І це — не теоретичний сценарій, а серйозне занепокоєння військових штабів у Берліні, Сеулі чи Токіо.
«Політика Трампа — це каталізатор. Вона пробуджує у союзниках США прагнення до незалежності у найрадикальніших формах», — каже аналітик Фонду Карнегі Анкіт Панда, автор книги “Новий ядерний вік”.
Європа, Азія і… ядерна альтернатива
Німеччина, Польща, Південна Корея, Японія — країни, які історично уникали ядерної зброї з політичних або моральних міркувань, тепер переглядають свою позицію. У Німеччині вперше за десятиліття лунають голоси про необхідність «ядерної європейської парасольки», незалежної від Вашингтона. У Польщі — дискусії про ядерне озброєння в межах НАТО. У Південній Кореї — відкриті дебати про створення національного ядерного потенціалу.
Всі ці тенденції посилюються на тлі системної недовіри до США: що буде, якщо Америка не прийде на допомогу в критичний момент? У світі, де безпека перестає бути колективною, держави змушені покладатися тільки на себе — і це відкриває двері до найбільш небезпечного сценарію XXI століття.
Що буде далі?
Ядерна зброя — це не просто технологія, це політичний вибух. Кожна нова країна у ядерному клубі — це ще один осередок нестабільності. Один неправильний розрахунок, одна помилка в комунікації — і світ може опинитися на межі катастрофи.
Сьогодні перед світовою спільнотою постає запитання: чи можна врятувати архітектуру глобальної безпеки, якщо один із її головних архітекторів вирішує вийти з проєкту?
У цих умовах Україна та Ізраїль, як держави, що постійно живуть у тіні екзистенційної загрози, демонструють приклади, як виживати в хаосі. Але чи вистачить цих прикладів, коли десятки країн почнуть будувати власні ядерні кнопки?
Світ і справді входить у нову ядерну епоху. І якщо Вашингтон остаточно втратить бажання бути гарантом стабільності, то питання буде не в тому, хто має зброю — а в тому, хто встигне натиснути першим.
Автор:Marianna Nyzhnia
