У 300-сторінковому звіті Гарвардського університету, опублікованому в квітні 2025 року, викрито тривожну картину зростання антисемітизму, що охоплює переслідування, інституційні провали та ідеологічну заангажованість. Документ детально описує випадки утисків єврейських студентів, від ігнорування антиєврейських висловлювань на церемонії випуску до підтримки викладачами антиізраїльських протестів на шкоду академічній нейтральності. Звіт є спробою Гарварду осмислити, як одна з найпрестижніших академічних установ світу стала осередком ворожнечі до євреїв.
Складений виключно внутрішніми експертами університету, звіт є ґрунтовним, але стриманим. Критики зауважують, що він надмірно зосереджується на визначенні антисемітизму, уникаючи різкої реакції, якої вимагають описані зловживання. Серед них — мовчання адміністрації, коли промовець на випуску вдався до антиєврейських стереотипів, залякування єврейських студентів однокурсниками та послаблення дисциплінарної системи, коли в липні 2024 року покарання за порушення були масово скасовані. Рекомендації звіту, зокрема тренінги з різноманітності, нові курси про юдаїзм і ізраїльсько-палестинський конфлікт, а також чіткіші правила цивільної дискусії, є щирими, але не торкаються глибинних причин проблеми.
Президент Гарварду Алан Гарбер, який обійняв посаду після скандального звільнення своєї попередниці Клодін Гей, запровадив низку реформ: централізація дисциплінарних процедур, скасування випускних за етнічними ознаками та відмова від політичних заяв. Проте проблема антисемітизму в Гарварді є глибшою, ніж може вирішити адміністративна корекція. Звіт натякає на ширшу культурну кризу: університетське середовище, де політика ідентичності, підживлювана активістськими дослідницькими центрами та слабким керівництвом, сприяла ворожнечі до євреїв.
Ця криза не є унікальною для Гарварду. Вона відображає глобальне зростання антисемітизму, часто замаскованого під антиізраїльську риторику, яке знаходить сприятливий ґрунт в академічних осередках. Звіт зазначає, як «екстремістська ненависть до Ізраїлю» переплітається з антисемітськими стереотипами — динаміка, знайома тим, хто спостерігає за напруженістю в Україні, Ізраїлі та інших регіонах. Боротьба Гарварду віддзеркалює дискусії в інших західних інституціях, де свобода слова, академічна свобода та межі протестів стикаються з необхідністю захисту меншин.
Ситуацію ускладнює зовнішній тиск з боку адміністрації Трампа, яка використовує проблеми Гарварду для просування ширшої антиуніверситетської кампанії. Лист із вимогами на п’ять сторінок погрожує позбавити Гарвард контрактів, податкових пільг та академічної автономії, пропонуючи ідеологічну перебудову, що підриває меритократію та академічну свободу. Критики вважають, що цей підхід спрямований не на боротьбу з антисемітизмом, а на знищення елітних інституцій. Риторика адміністрації про «терор» і «реконструкцію» викликає асоціації з руйнуванням, а не реформами, загрожуючи довгостроковій шкоді вищій освіті.
Для України та Ізраїлю, де єврейські громади стикаються з екзистенційними загрозами, ситуація в Гарварді є повчальною. В Україні антисемітизм зберігається на тлі війни, тоді як в Ізраїлі він підживлює глобальні наративи, що ізолюють державу. Звіт Гарварду підкреслює необхідність для інституцій протистояти упередженням відкрито, не піддаючись політизованому тиску. Україні, яка бореться за свою ідентичність і безпеку, та Ізраїлю, що протистоїть міжнародній критиці, варто звернути увагу на приклад Гарварду: лише сміливі, принципові реформи можуть зупинити глибоко вкорінену ворожнечу.
Слово до читачів Time Ukraine Israel: Гарвардська криза — це не лише американська історія. Це нагадування, що антисемітизм, де б він не проявлявся, вимагає не лише слів, а й дій. Україні та Ізраїлю, які знають ціну боротьби за існування, варто підтримувати інституції, що протистоять ненависті, і водночас вимагати від них справжньої відповідальності.
Автор: Aleksandr Potetiuiev
