Фото: VIDA PRESS
Війна між Росією та Україною, що триває вже три роки, не вщухає: вона забирає життя, нищить міста і випробовує терпіння світу. Останніми днями, коли Вашингтон запропонував 30-денне припинення вогню, президент Росії Володимир Путін знову опинився у центрі уваги. Його слова про підтримку перемир’я, сказані у четвер, могли б стати променем надії — якби не були черговою брехнею у довгій низці кремлівських обманів. Поки небо над Курськом, Бєлгородом і Черніговом спалахує від безпілотників, а родини по обидва боки кордону ховають своїх близьких, стає зрозуміло: Путін — майстер говорити одне, а робити протилежне.
Маска миротворця
“Ми в принципі підтримуємо ідею перемир’я”, — заявив Путін із холодною впевненістю перед камерами. Але одразу додав умову: російські війська битимуться, доки не будуть виконані “ключові вимоги”. Які саме? Кремль не поспішає пояснювати, але попередні заяви — від “демілітаризації” України до відмови Києва від НАТО — дають підказку. Це не пропозиція до діалогу, а вимога капітуляції, загорнута в дипломатичну оболонку. Історія свідчить: коли Путін говорить про мир, він зазвичай має на увазі перемогу на своїх умовах.
Згадаймо 2014 рік. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі Москва підписала Мінські угоди, які мали принести мир. Натомість Росія використала “перемир’я” для зміцнення позицій, озброюючи сепаратистів і відправляючи туди своїх солдатів. Десять років потому сценарій повторюється. Поки Путін розмірковує про припинення вогню, його війська тиснуть на український плацдарм у Курській області, витісняючи звідти сили Києва, які трималися там із серпня 2024 року. Це не жест доброї волі — це спроба посилити свої позиції перед будь-якими переговорами.
Брехня у цифрах і фактах
У неділю Міністерство оборони Росії відзвітувало про знищення 31 українського безпілотника над своєю територією. Губернатор Бєлгородської області В’ячеслав Гладков розповів про трьох поранених, серед яких була дитина, і зруйновані будинки. Водночас Україна повідомила про російські дрони, що атакували Чернігів і Київ. Обидві сторони страждають, але Путін наполягає, що його мета — “захист російського народу”. Де ж той захист, коли мирні жителі Бєлгорода ховаються від уламків, а Курськ перетворюється на поле бою?
Минулого тижня він заявив, що українські війська в Курську “оточені” і мусять “здатися або померти”. Президент США Дональд Трамп навіть просив Путіна “пожаліти їхні життя”. Але Київ спростував ці твердження, назвавши їх “політичною маніпуляцією”. Військові експерти підтверджують: жодного “масштабного оточення” немає. Це була чергова брехня, спрямована на те, щоб посіяти паніку й натиснути на Україну та її союзників. Путін грає у стару гру — перебільшує успіхи, щоб приховати реальні втрати й слабкості.
Двоособистість і лицемірство
Коли в серпні 2024 року українські сили увійшли до Курської області, Путін назвав це “масштабною провокацією” і звинуватив Київ у “невибіркових атаках”. Але хто розв’язав цю війну? Хто зруйнував Маріуполь, Харків і Бахмут? Хто три роки тому оголосив про “спецоперацію”, яка стала найбільшою війною в Європі з часів Другої світової? Брехня Путіна в тому, що він перекладає провину на жертву, зображуючи Росію невинною стороною, “змушеною захищатися”. Це не захист — це агресія, прикрита благородними словами.
Його слова про перемир’я — ще один приклад лицемірства. Якщо Росія справді хоче миру, чому вона нарощує війська біля Сумської області, як повідомив президент України Володимир Зеленський? Чому дрони продовжують гудіти в небі, а гармати — стріляти? Відповідь очевидна: Путіну не потрібен мир. Йому потрібна перерва, щоб перегрупуватися, поповнити запаси й ударити знову. Це не здогадка, а факт, підтверджений його діями.
Голоси правди
“Путін бреше всім — і своєму народу, і світові”, — написав Зеленський у суботу на платформі X, коментуючи ситуацію в Курську. “Він говорить про перемир’я, але робить усе, щоб воно стало неможливим”. Жителі прикордоння також втомилися від обману. “Він каже, що захищає нас, але ми живемо в страху щодня”, — поділилася мешканка Воронежа Олена, чий дім опинився в зоні ризику через атаки дронів.
Навіть у Росії є ті, хто бачить правду. Михайло Касьянов, колишній прем’єр-міністр Путіна, а нині його критик, заявив на BBC: “Він хоче перемир’я лише на своїх умовах. Це не мир, це шантаж”. Слова Касьянова відгукуються в серцях мільйонів, які розуміють: доки Путін при владі, його обіцянки — це лише ілюзія.
Мир чи міраж?
Пропозиція про 30-денне перемир’я могла б стати кроком до зменшення напруги. Але з Путіним за столом переговорів це нагадує гру в наперстки: під одним — мир, під іншим — війна, а він вправно міняє їх місцями. Його “так, але” — це не відповідь, а насмішка над тими, хто мріє про тишу замість вибухів.
У неділю вранці, коли дим здіймався над Черніговом, а Бєлгород підраховував поранених, стало очевидно: Путін — не миротворець, а брехун, чиї слова розходяться з ділом. Війна триває не тому, що мир неможливий, а тому, що він не входить у плани Кремля. І поки світ чекає від нього правди, він грає у свою гру — де істина завжди програє.
Автор : Marianna Nyzhnia
