У геополітичному танці Близького Сходу кожен крок, кожен жест має значення. Останнім часом увага прикута до делікатної гри, що розгортається між Ізраїлем, США та Іраном. Напружені відносини між Єрусалимом і Вашингтоном, здається, відкривають для Тегерана несподіване вікно можливостей. Про це говорить не лише дипломатична тиша, але й тонкі сигнали, які Іран свідомо уникає озвучувати.
На відміну від звичного галасу, з яким Ісламська Республіка реагує на міжнародні виклики, цього разу Тегеран обрав мовчання. Чому? Відповідь криється в розбіжностях між Ізраїлем, який наполягає на рішучих діях проти іранської ядерної програми, та Сполученими Штатами, які, схоже, схиляються до обережнішого підходу. Ця тріщина в трансатлантичному альянсі, за словами аналітиків, стала для Ірану справжнім дипломатичним джекпотом.
«Тегеран не просто спостерігає — він стратегічно вичікує, дозволяючи розбіжностям між Ізраїлем і США наростати, як снігова куля. Їхнє мовчання — це не слабкість, а розрахунок», — зазначає Даніель Рот, експерт із близькосхідної політики та старший аналітик Центру стратегічних досліджень у Тель-Авіві.
Новий ритм після виборів
Останні політичні зміни у США додали цій історії нового забарвлення. Після повернення до влади адміністрації, яка уникає відкритої конфронтації з Іраном, Тегеран, здається, відчув полегшення. Якщо раніше іранський режим нервово реагував на кожен сигнал із Заходу, то тепер у їхніх діях з’явилася впевненість.
«Іран зрозумів, що може грати довгу гру. Вони бачать, що Вашингтон не поспішає з ескалацією, і це дає їм простір для маневру», — додає Рот.
Ця зміна настроїв особливо помітна на тлі чуток про скасовані плани Ізраїлю щодо ударів по іранських ядерних об’єктах. Хоча офіційних підтверджень немає, сам факт таких дискусій у західній пресі вже працює на користь Ірану, дозволяючи режиму виглядати невразливим.
Народ проти режиму: розкол усередині
Поки іранська верхівка насолоджується дипломатичною паузою, настрої всередині країни залишаються напруженими. Громадяни Ірану, які роками потерпають від економічних санкцій і політичних репресій, не поділяють оптимізму своїх лідерів. Для багатьох із них ядерна програма — не символ національної гордості, а джерело ізоляції та бідності.
«Іранський народ хоче змін, а не ігор у мовчання. Вони бачать, як режим використовує міжнародну напругу, щоб зміцнити свої позиції, і це лише поглиблює розчарування», — підкреслює Рот.
Що далі?
Поки Ізраїль і США намагаються узгодити свої позиції, Іран продовжує свою тиху гру, уникаючи різких рухів. Але ця тиша оманлива. За лаштунками Тегеран, ймовірно, готується до наступного раунду, використовуючи кожну тріщину в західному альянсі.
Чи зможуть Ізраїль і США відновити єдність у своїй стратегії? Чи стане мовчання Ірану передвісником нового витка напруги? Поки що відповіді немає, але одне ясно: у цій грі кожен хід має ціну.
Автор : Marianna Nyzhnia
