Фото: Cartoon movement
2 квітня 2025 року світ прокинувся в новій реальності: президент США Дональд Трамп оголосив про введення масштабних “взаємних” мит, які охопили 183 країни та території, назвавши цей день “Днем визволення” американської торгівлі. Проте серед цього глобального економічного наступу є помітні винятки: Росія, Куба, Білорусь і Північна Корея залишилися поза списком. Чому? Як зазначила прессекретарка Білого дому Каролін Левітт у коментарі Axios, “санкції США вже перешкоджають будь-якій значущій торгівлі” з цими державами. Водночас парадокс полягає в тому, що обсяг торгівлі США з Росією у 2024 році склав 3,5 мільярда доларів — більше, ніж із такими країнами, як Маврикій чи Бруней, які опинилися під тарифним пресом. Ця новина, підкріплена даними Торгової палати США, відкриває простір для глибокого аналізу: чи є це стратегічним ходом, чи просто хаотичним проявом протекціонізму?
Географія тарифів: від Шпіцбергена до пінгвінів
Список країн, що потрапили під мита, вражає своєю еклектичністю. До нього увійшли навіть віддалені території, такі як Токелау (населення 1500 осіб) у південній частині Тихого океану та Шпіцберген (2500 осіб) в Арктиці — відповідно під юрисдикцією Нової Зеландії та Норвегії. У переліку опинилися острови Герд і Макдональд — безлюдні клаптики землі в Індійському океані, де єдиними “економічними агентами” є пінгвіни. Цей абсурдний, на перший погляд, вибір підкреслює амбітність задуму Трампа: охопити весь світ, залишивши винятки лише там, де санкції вже виконують роль економічного бар’єру.
Торгова палата США наводить конкретні цифри: імпорт із Росії у 2024 році склав 3 мільярди доларів (зменшення на 34,2% порівняно з 2023-м), а експорт США до Росії — лише 526,1 мільйона доларів (падіння на 12,3%). Торговий дефіцит із Росією скоротився до 2,5 мільярда доларів. Ці дані свідчать, що санкції справді звузили економічний простір між Вашингтоном і Москвою, але не до нуля. Порівняйте це з Маврикієм чи Брунеєм, чий торговельний оборот із США є мізерним, і виникає питання: чи не є вибірковість Трампа радше політичним жестом, ніж економічною логікою?
Ізраїль: розплата за наївність
Ще одним цікавим кейсом є Ізраїль, який сподівався уникнути тарифного удару, скасувавши останні мита на американську сільгосппродукцію. Проте надії виявилися марними: США ввели 17%-й тариф на ізраїльський імпорт, який набуде чинності 9 квітня. Трамп неодноразово наголошував, що його торгова політика спрямована не лише на мита, а й на ширші “несправедливості” — НДС, валютні маніпуляції, субсидії. У випадку Ізраїлю американські економісти нарахували 34%-ву “перевагу”, врахувавши 83%-й податок на купівлю американських автомобілів і 18%-й НДС. Дивує хіба що звинувачення у порушенні прав інтелектуальної власності — адже Ізраїль із 2014 року не входить до американського списку порушників у цій сфері.
Економічні наслідки для Ізраїлю будуть відчутними. США поглинають 26% ізраїльського експорту товарів (17,3 мільярда доларів у 2024 році), зокрема високотехнологічну продукцію (20%), медичне обладнання (13%), алмази (10%) і фармацевтику (5%). Такі гіганти, як Intel Israel, Teva, ICL та Adama, зазнають удару, але найбільше постраждають малі експортери, для яких американський ринок є ключовим. Питання про долю тристоронніх угод із Єгиптом та Йорданією, що забезпечували безмитний доступ до США, залишається відкритим, додаючи невизначеності.
Філософія протекціонізму: економіка чи політика?
Трампівський підхід до торгівлі нагадує слова Томаса Гоббса: “Життя людини в природному стані — це війна всіх проти всіх”. У його економічній парадигмі світ — це арена, де кожна країна мусить довести свою лояльність або заплатити ціну. Але чи спрацює це? Економісти, як-от Бред Сетсер із Ради з міжнародних відносин, застерігають: хаотичність політики Трампа — то введення, то скасування тарифів — може призвести до інфляції та розриву глобальних ланцюгів постачання. Ізраїльський приклад показує, що навіть союзники не застраховані від цього тиску.
Росія ж, попри санкційний тягар, зберігає мінімальну торговельну присутність у США. Це може свідчити про прагматичність Трампа: навіщо вводити мита там, де економічний важіль уже вичерпаний? Водночас включення до списку таких “екзотичних” гравців, як Токелау чи Шпіцберген, натякає на символізм: Америка демонструє, що її економічна міць не визнає кордонів — навіть там, де їх стережуть лише пінгвіни.
Підсумок: шахова партія без правил
Торгова війна Трампа — це не просто економічний маневр, а геополітичний експеримент, який кидає виклик усталеному світовому порядку. Для розумних читачів це нагода задуматися: чи здатна така стратегія “зробити Америку великою знову”, чи вона лише прискорить фрагментацію глобальної економіки? Поки що відповідь ховається за горизонтом — десь між Арктикою та Антарктикою, де пінгвіни байдуже спостерігають за людськими амбіціями.
Автор: Marianna Nyzhnia
