Фото:з відкритих джерел
Є люди, які стають не просто частиною історії, а її голосом, її душею. Андрій Кузьменко, відомий усім як Кузьма Скрябін, був саме таким. Його музика, слова і вчинки пронизані любов’ю до України — щирою, без пафосу, такою, що йде з глибини серця. Він не просто співав про патріотизм, він жив ним, демонструючи відвагу бути собою у світі, де це не завжди легко.
Кузьма з’явився на світ 17 серпня 1968 року в Самборі на Львівщині, а його життя обірвалося надто рано — 2 лютого 2015 року. Але навіть за ці неповні 47 років він встиг стати символом для мільйонів українців. Його пісні — це не просто мелодії, це історії про нас самих, про нашу землю, про наші мрії і болі. Скрябін умів знаходити слова там, де інші мовчали, і говорити правду там, де її намагалися приховати.
Патріотизм Кузьми не був гучним чи показним. Він не махав прапорами на сцені заради овацій, не виголошував гасел заради популярності. Його любов до України була в іншому — у простих, але влучних рядках, у допомозі тим, хто її потребував, у відвертості, з якою він жив і творив. Пісня «Сам собі країна» стала справжнім гімном індивідуального патріотизму: «Ти сам собі країна, зроби порядок в своїй голові». Ці слова — не просто заклик, а філософія, яку він ніс у маси. Кузьма вірив, що справжня любов до Батьківщини починається з нас самих, з того, як ми живемо, як ставимося до світу навколо.
Коли в Україні почалася війна, він не залишився осторонь. У той час, коли багато хто шукав виправдань чи просто відводив очі, Кузьма діяв. Він був волонтером, допомагав ЗСУ, причому робив це не для слави, а за покликом серця. Гроші, які він віддавав на підтримку армії, були його власними — не зібраними на концертах, не пожертвуваними кимось іншим, а заробленими ним самим. Це була його тиха, але тверда відвага — стояти за своїх, коли це було потрібно найбільше. У його інтерв’ю, особливо в останніх, відчувається біль за країну, але водночас і незламна віра в її майбутнє. Він не боявся критикувати владу, називати речі своїми іменами, навіть якщо це могло коштувати йому спокою чи кар’єри.
Його пісні про війну — як «Сука-війна» чи коломийки з різкими словами про ворогів України — це крик душі, який відгукується в кожному, хто знає ціну свободи. Кузьма не соромився бути різким, коли йшлося про захист рідної землі. Але в його творчості завжди була й інша сторона — ніжність, ностальгія, любов до простих речей: до мами, до друзів, до місць, де «щасливі люди». Саме ця щирість робила його таким близьким до нас усіх.
Відвага Скрябіна була не лише в його громадянській позиції, а й у тому, як він жив. Він не боявся бути смішним, не боявся бути вразливим, не боявся визнавати помилки. У світі, де всі прагнули виглядати ідеальними, Кузьма залишався собою — кучерявим хлопцем із Новояворівська, який жартував, співав і любив свою країну так, як люблять рідну домівку. Його смерть у ДТП стала трагедією для всієї України, але навіть після неї він залишився з нами — у піснях, у спогадах, у тій енергії, яка досі надихає.
Кузьма Скрябін був патріотом не на словах, а в душі. Його відвага — це не гучні подвиги, а щоденна правда, якою він жив. Він навчив нас, що любити свою країну — це не лише боротися за неї, а й просто бути собою, не зраджувати своїх принципів і пам’ятати, звідки ти родом. Його голос і досі лунає в наших серцях, нагадуючи: «Не стидайся — то твоя земля». І поки ми пам’ятаємо ці слова, Кузьма з нами — живий, справжній, незламний.
Автор: Ekaterina Bogdanenko
