Нещодавно мені на очі потрапив надзвичайно цікавий матеріал, який я просто не могла залишити без уваги. Доктор Бурджу Озчелик, відомий експерт із близькосхідної політики, коментує потенційні прямі переговори Ірану зі Сполученими Штатами щодо його ядерної програми. Ця тема, здавалося б, уже вичерпана нескінченними аналізами, але нині вона набуває нового, інтригуючого забарвлення. Я вирішила поділитися з вами цими роздумами, адже перед нами розгортається не просто черговий дипломатичний маневр, а справжня шахова партія, де ставки — регіональна стабільність і глобальний баланс сил.
Іран на роздоріжжі: від амбіцій до прагматизму
Сьогодні Близький Схід перебуває в епіцентрі серйозної трансформації. Деякі гравці — як-от Ізраїль чи Саудівська Аравія — стають рушіями змін, тоді як інші, включно з Іраном, змушені боротися за виживання. Тегеран, однак, не полишає спроб позиціонувати себе як лідера регіону. Згода Ірану на переговори з США — незалежно від того, чи будуть вони прямими, чи опосередкованими через посередників, — свідчить про тверезе усвідомлення нової реальності. Позиція Ірану слабша, ніж у 2015 році, коли укладався Спільний всеосяжний план дій (СВПД). Його пріоритети змінилися, а простір для маневру звузився.
Причина цієї слабкості криється в занепаді так званої «осі опору» — доктрини передової оборони, яка спиралася на асиметричні можливості та мережу регіональних союзників, таких як «Хезболла», хусити чи шиїтські ополчення в Іраку. Ця стратегія зазнала нищівного удару після багатофронтових операцій Ізраїлю, розпочатих у відповідь на події 7 жовтня. Утім, списувати Іран із рахунків передчасно: його арсенал балістичних ракет, військово-морські сили та здатність дестабілізувати Персидську затоку залишають Тегеран важливим гравцем у боротьбі за регіональну гегемонію. Ослаблений, але не переможений, Іран нагадує пораненого звіра, який ще може завдати удару.
Зміна правил гри: від конфронтації до дипломатії
Регіональна динаміка з 2015 року кардинально змінилася. Одним із ключових поворотів стало зближення Саудівської Аравії та Ірану, що відкрило двері для нових дипломатичних можливостей. У цій грі Оман, завдяки своїй витонченій і ненав’язливій дипломатії, став незамінним посередником. Саме в такому контексті згода Ірану на переговори з США виглядає не як капітуляція, а як прагматичний крок. Тегеран усвідомлює, що ізоляція більше не є життєздатною стратегією, а санкції, які душать економіку, вимагають хоча б часткового послаблення.
Переговори між США та Іраном — чи то напряму, чи через посередників на кшталт Оману або Катару — обіцяють бути складними й тернистими. Легкої угоди не буде. Скептики з обох боків — від американських «яструбів» до іранських консерваторів — воліли б, щоб ці зусилля зазнали краху. Проте історія доводить: дипломатія, хоч і повільна, часто перемагає там, де зброя зазнає поразки. Ключ до успіху — чіткі, перевірювані параметри. Поетапний підхід, за якого Іран поступається прозорими механізмами контролю над своєю ядерною програмою в обмін на поступове зняття санкцій, міг би стати компромісом, вигідним обом сторонам.
Чому це важливо для нас?
Для читача, який уважно стежить за глобальними процесами, ця ситуація — не просто черговий сюжет із близькосхідного театру. Це момент, коли Іран, можливо, переходить від ролі вічного бунтаря до прагматичного гравця, готового торгуватися. Для Ізраїлю це шанс зменшити ядерну загрозу без прямого військового конфлікту. Для України, яка спостерігає за хиткими альянсами та боротьбою за вплив, це урок того, як санкції та дипломатія можуть змінювати поведінку навіть найупертіших режимів.
Доктор Озчелик зазначає, що Іран, попри всі свої втрати, зберігає здатність впливати на регіональну стабільність. Але чи готовий Тегеран пожертвувати частиною своїх амбіцій заради економічного порятунку? І чи здатні США запропонувати угоду, яка задовольнить як американських союзників, так і внутрішню іранську аудиторію? Відповіді на ці запитання визначать не лише майбутнє ядерної програми Ірану, а й контури нового Близького Сходу.
Ця історія ще далека від завершення, але вже зараз вона заворожує своєю глибиною та багатогранністю. Слідкуймо разом — адже перед нами розгортається не просто політичний процес, а справжній тест на витривалість, розум і готовність до компромісу.
Автор : Marianna Nyzhnia
