Вистава “Дзяди”. Фото: МКСК
В рамках Міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Via Carpatia 2024 в Києві на сцені Національної музичної академії вперше була показана масштабна вистава “Дзяди” за поемою Адама Міцкевича. П’єсу інтерпретувала польська режисерка Майя Клечевська, яка здійснила постановку разом з Івано-Франківським національним драматичним театром ім. Івана Франка під керівництвом Ростислава Держипільського.
Міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький підкреслив важливість цієї вистави як символу єдності між Україною та Польщею. За його словами, цей проект нагадує про спільну боротьбу за свободу, яка є важливою як сьогодні, так і 200 років тому, коли Міцкевич написав свою поему, звертаючись до боротьби проти російської агресії.
Вистава отримала високу оцінку в Польщі після її прем’єри в 2023 році, ставши однією з головних театральних подій року. Вона навіть потрапила до шорт-листа премії “ГРА” 2024 за найкращу виставу на перетині театральних жанрів. Режисерка наголосила, що для поляків “Дзяди” є надзвичайно важливим твором, що через співпрацю з українцями набуває нової глибини.
Сюжет вистави звертається до спільної історії боротьби українців і поляків, їхніх страждань під гнітом російської окупації та закликає до боротьби за свободу, не ховаючись від війни. Художній керівник театру Ростислав Держипільський зазначив, що цей твір, написаний у 1822 році, залишається актуальним і сьогодні, адже викриває суть імперської агресії, яка не змінюється з часом.
Окрім класичних сцен, вистава включала сучасні елементи, які роблять її ще більш резонансною. Зокрема, була сценка, що ґрунтується на події Каннського кінофестивалю, де українська блогерка Ілона Чернобай виступила на червоній доріжці, облита кров’ю, щоб висловити протест проти підтримки російської культури, яка асоціюється з насильством та вбивствами в Україні.
Микола Княжицький, народний депутат України, зазначив, що між поляками, які боролися за свою незалежність, і українцями, які зараз борються за свою, існує глибоке розуміння і спільна мета. «Росія, як була вселенським злом, так і залишилася ним сьогодні», — підкреслив він.
Ця постановка стала ще однією важливою віхою в культурному обміні між Україною та Польщею, підтверджуючи важливість підтримки у часи війни і висловлюючи спільне прагнення до свободи і незалежності.
