Україна століттями була домом для однієї з найбільших і найвпливовіших єврейських громад у світі. Її культурне багатство й трагічна історія знайшли відображення в об’єктивах талановитих фотографів єврейського походження, які народилися на цій землі. Ці митці не лише документували життя своїх громад, а й залишили спадщину, що вплинула на світову фотографію. Від радянських пропагандистських знімків до особистих свідчень Голокосту — їхні роботи є безцінними артефактами історії. Ось розповідь про найвидатніших єврейських фотографів із України, чиї об’єктиви стали голосом епохи.
Євген Халдей: Очевидець війни та перемоги
Євген Халдей (1917–1997), уродженець Донецька (тоді Юзівка), став одним із найвідоміших радянських фотографів ХХ століття. Народжений у бідній єврейській родині, він рано втратив матір під час погрому, а в роки Голодомору 1932–1933 був змушений покинути школу, щоб допомагати родині. Його кар’єра почалася з пропагандистських знімків для ТАРС, де він прославляв радянських робітників і колгоспників. Але справжню славу Халдей здобув під час Другої світової війни.
Його найвідоміший кадр — “Прапор над Рейхстагом” (2 травня 1945 року) — став символом перемоги СРСР над нацизмом. Халдей зняв, як радянські солдати піднімають червоний прапор над зруйнованим Берліном, хоча згодом зізнався, що постановка була частково зрежисованою: прапор він привіз із собою, а дим додали для драматизму. Він також документував Нюрнберзький процес і звірства нацистів в Україні, зокрема в Керчі, де фотографував жертв масових розстрілів. Його роботи — це не лише мистецтво, а й свідчення, що розкривають жахи війни через призму єврейської долі.
Антисемітизм у СРСР двічі обривав його кар’єру — у 1948 і 1970-х роках, але після розпаду Союзу Халдей нарешті отримав світове визнання. Його спадщина зберігається в музеях і нагадує про силу фотографії як зброї правди.
Роман Вишняк: Хранитель зникаючого світу
Роман Вишняк (1897–1990), хоч і народився в Російській імперії (нині Білорусь), тісно пов’язаний з Україною через свою роботу в єврейських громадах Східної Європи, зокрема на Поділлі та Галичині. Вишняк був етнографом і фотографом, який у 1935–1941 роках за завданням Jewish Joint Distribution Committee документував життя штетлів — невеликих єврейських містечок, що згодом знищив Голокост.
Його чорно-білі знімки — це портал у світ, якого більше немає. Діти в хедерах, ремісники за роботою, старі синагоги й суботні молитви — Вишняк фіксував буденність і духовність із неймовірною ніжністю. В Україні він фотографував громади в таких містах, як Мукачево та Хуст, де єврейське життя кипіло до приходу нацистів. Більшість його архіву (понад 2000 негативів) уціліла, коли він емігрував до США в 1940 році. Книга “A Vanished World” (1983) стала класикою, а його роботи — пам’ятником зниклій культурі.
Борис Михайлов: Бунтівник із Харкова
Борис Михайлов (нар. 1938) — живий класик, народжений у Харкові в єврейській родині. Він став засновником Харківської школи фотографії, яка в 1970-х роках кинула виклик радянській цензурі. Михайлов почав як інженер, але захоплення фотографією переросло в мистецтво, що шокувало й надихало. Його серія “Сільська справа” (1968–1971) показує оголену правду про життя в СРСР — без прикрас, із сарказмом і гумором.
Під час розпаду Союзу Михайлов створив “Історію хвороби” (1997–1998), де зобразив бездомних, алкоголіків і хаос пострадянської України. Ці знімки — не просто документ, а крик про людяність у часи занепаду. Сьогодні його роботи виставляються в Центрі Помпіду й Тейт Модерн, а сам він залишається символом нонконформізму.
Максим Левін: Герой із об’єктивом
Максим Левін (1981–2022) — український фотожурналіст єврейського походження, чия доля трагічно обірвалася під час російського вторгнення. Народжений у Київській області, він документував ключові події новітньої історії України: Революцію Гідності, війну на Донбасі та повномасштабне вторгнення 2022 року. Його знімки з Маріуполя, зокрема розбомбленого пологового будинку, облетіли світ і стали доказами російських злочинів.
Левін загинув 13 березня 2022 року в лісі під Києвом, куди вирушив із солдатом, щоб знайти свій дрон із кадрами російських позицій. Його смерть — втрата для України й світової журналістики, але його спадщина живе в фотографіях, що кричать про правду.
Альфред Федецький: Піонер із Житомира
Альфред Федецький (1857–1902), уродженець Житомира, вважається одним із перших фотографів і кінематографістів України. Народжений у польсько-єврейській родині, він відкрив фотостудію в Харкові в 1880-х і прославився портретами й пейзажами. Федецький також став піонером кольорової фотографії та зняв перші кінострічки в Україні, зокрема “Вид на Харків” (1896).
Його роботи отримали нагороди на міжнародних виставках, а студія була осередком творчості. Хоча багато його архівів утрачено, Федецький заклав фундамент для української фотографії.
Джерела натхнення й трагедії
Ці фотографи — лише вершина айсберга. Україна дала світові десятки талантів єврейського походження, які фіксували історію через призму своїх доль. Їх об’єднує не лише майстерність, а й боротьба: з антисемітизмом, цензурою, війною. Халдей бачив звірства нацистів, Вишняк зберіг пам’ять про штетли, Михайлов кинув виклик системі, Левін віддав життя за правду, а Федецький проклав шлях для наступників.
Їхні роботи — це не просто знімки, а голоси, що розповідають про злети й падіння, про радість і біль. Вони нагадують: фотографія — це мистецтво, що здатне зупинити час і дати свідчення, коли слова безсилі.
Автор: Katerina Bogdanenko
