Фото: Depositphotos
24 лютого 2025 року — У третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію США під назвою “Шлях до миру”. Втім, документ викликав неоднозначну реакцію: він не містить прямого засудження агресії, а Україна вирішила утриматися під час голосування, про це повідомляє Європейська правда.
Голосування: сухі цифри, глибокі підґрунтя
За резолюцію проголосували 93 країни-члени ООН, 8 виступили проти, а ще 73 — утрималися, серед них і Україна. Така позиція Києва здивувала багатьох міжнародних спостерігачів і викликала хвилю запитань щодо дипломатичних мотивів.
У документі висловлено скорботу через “трагедію загибелі людей під час російсько-українського конфлікту” та міститься заклик до якнайшвидшого припинення бойових дій і встановлення “тривкого миру” між Україною та Росією. Однак відсутність чіткої термінології щодо агресора викликала занепокоєння серед частини країн, які очікували більш жорсткої позиції.
Російська поправка — провал на старті
Одночасно Генасамблея ООН розглянула російську поправку до резолюції, яка закликала “усунути корінні причини української кризи”. Її підтримали лише 31 країна, тоді як 71 висловилася проти, фактично відкинувши російське трактування конфлікту.
Цей результат ще раз підкреслив ізоляцію Росії на міжнародній арені, хоча значна кількість країн утрималася, демонструючи прагнення зберігати дипломатичний нейтралітет.
Паралельна резолюція України: де США проголосували “проти”
Цікаво, що в той самий день ООН також ухвалила українську резолюцію, яка прямо засуджує російську агресію. Вона також отримала 93 голоси “за”, але тут США несподівано проголосували “проти”, опинившись у таборі з Росією та ще менше ніж двома десятками інших країн.
Ця ситуація створила складний дипломатичний вузол: з одного боку — прагнення миру, з іншого — розбіжності в трактуванні агресії та відповідальності сторін.
Позиція України: стратегічна обережність чи дипломатична пастка?
Утримання України під час голосування за резолюцію США викликало суперечки. Одні аналітики вбачають у цьому сигнал незгоди з м’якою риторикою документа, інші — дипломатичну обережність, аби уникнути вигляду погодження на будь-які умови миру без чітких гарантій безпеки.
Водночас рішення США проголосувати проти української резолюції демонструє складність міжнародної гри: навіть стратегічні союзники інколи обирають власні дипломатичні інтереси понад символічні жести підтримки.
Що далі?
Ситуація в ООН показала, що навіть через три роки після початку війни міжнародна спільнота залишається розділеною в підходах до її врегулювання.
Україна продовжує шукати баланс між захистом власних інтересів та збереженням міжнародної підтримки. Водночас ООН вкотре довела, що дипломатія часто — це мистецтво компромісів, а не чітких рішень.
