Фото: Depositphotos
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган намагається заручитися підтримкою Дональда Трампа, щоб зміцнити вплив Туреччини на Близькому Сході та отримати вигоду від повоєнного відновлення Сирії. Як повідомляє Bloomberg, Анкара прагне взяти під контроль контракти на реконструкцію вартістю сотні мільярдів доларів та закріпити своє геополітичне домінування в регіоні.
Ердоган бачить у нинішніх подіях унікальну можливість, яка може забезпечити його країні як фінансові, так і політичні дивіденди. Падіння режиму Башара Асада відкрило шлях для участі Туреччини у відбудові Сирії, а припинення вогню в секторі Газа створює перспективи для нормалізації відносин із Заходом. Турецькі компанії вже переправляють через кордон продовольство, медикаменти та будівельні матеріали. Акції турецьких виробників цементу та сталі різко зросли, а рейси Turkish Airlines до Дамаска відновилися після 13-річної перерви.
За словами експерта з Близького Сходу Ойтуна Орхана, Туреччина прагне захопити основну частку у відновленні Сирії. Водночас це не лише економічне питання – Анкара хоче встановити довгостроковий політичний контроль над процесом реконструкції.
Однак плани Туреччини наштовхнулися на перешкоди з боку США, які не погоджуються на ліквідацію курдських військових формувань у Сирії. Туреччина вважає YPG та Сирійські демократичні сили (SDF) терористичними угрупованнями, пов’язаними з Робітничою партією Курдистану (РПК), яка десятиліттями веде боротьбу з Анкарою. Вашингтон, у свою чергу, вважає ці угруповання ключовими союзниками у стримуванні «Ісламської держави» та відмовляється йти на поступки.
Ердоган вже відкрито заявив, що курдські сили в Сирії повинні саморозпуститися або ж їх чекає силовий розгін. Туреччина сподівається, що Трамп, повернувшись до влади, підтримає її позицію, оскільки раніше сам висловлювався проти американської підтримки курдів.
Анкара також намагається налагодити відносини з Ізраїлем, після того як у травні 2024 року припинила всю торгівлю з Тель-Авівом у відповідь на військову операцію в Газі. Турецька стратегія включає залучення країн Перської затоки до фінансування відбудови Сирії, відновлення нафтової інфраструктури країни та створення альтернативних маршрутів для експорту через Алеппо, що дозволило б Туреччині зменшити залежність від дорогих морських перевезень через Єгипет.
Після переобрання у 2023 році Ердоган прагне не лише зміцнити свій політичний вплив, але й вивести економіку Туреччини з глибокої кризи. На тлі рекордної інфляції він хоче використати можливості Близького Сходу для економічного прориву та посилення міжнародної ролі Анкари.
Якщо Ердоган зможе переконати Трампа у стратегічній важливості Туреччини для безпеки Близького Сходу, це може стати ключовим моментом у геополітичному перерозподілі сил у регіоні.
