Фото: Depositphotos
На тлі серії потужних авіаударів по сирійській території Ізраїль опинився перед новою стратегічною дилемою: можливим загостренням відносин із Туреччиною. Як повідомляє The Jerusalem Post, нещодавні удари по Хамі, авіабазі Т-4 та околицях Дамаска мали не лише на меті знищення залишків іранської військової інфраструктури, а й стали непрямим попередженням Анкарі.
За даними джерел, Ізраїль прагне стримати Туреччину від спроб закріпитися в сирійському повітряному просторі, зокрема поблизу стратегічно важливої бази Т-4 — об’єкта, який раніше активно використовувався іранськими силами та їхніми союзниками.
Але виникає головне питання: чи готовий Ізраїль, який уже веде війну проти ХАМАСу в секторі Гази, завдає ударів по Хезболлі в Лівані та перебуває у стані протистояння з Іраном, відкрити ще один фронт у Сирії?
Нові геополітичні реалії
Протягом останніх років головною загрозою для Ізраїлю в Сирії був Іран, який створював там логістичний коридор для постачання зброї Хезболлі. Проте після часткового виведення іранських підрозділів і зміцнення режиму Башара Асада ситуація змінилася. На перший план виходить Туреччина, яка вже має військову присутність на півночі Сирії та підтримує сирійську опозицію, зокрема Сирійську національну армію (СНА).
Анкара, за оцінками аналітиків, може прагнути модернізувати сирійські військові бази та розширити власний вплив у регіоні. Це викликає занепокоєння в Єрусалимі: турецьке посилення поблизу ізраїльських кордонів здатне створити нову зону нестабільності.
Ризик ескалації та дипломатичні наслідки
На відміну від Ірану, Туреччина — це повноцінний регіональний гравець із потужною армією, розвиненим оборонним сектором, підтримкою НАТО та активною дипломатією. Потенційний конфлікт з Анкарою буде набагато складнішим, ніж удари по іранських об’єктах або боротьба з проксі-групами.
Більше того, авіаудари Ізраїлю в Сирії можуть мати зворотний ефект: Дамаск, побоюючись нових атак, може зблизитися з Туреччиною у спробі отримати військово-політичну підтримку. Таким чином, дії Ізраїлю можуть не стримати Анкару, а навпаки — стимулювати новий тактичний союз.
Новий підхід Єрусалима
Після терактів 7 жовтня Ізраїль кардинально змінив підхід до безпеки — від обмеженої стратегії «стримування» до агресивної політики упередження. Останні авіаудари в Сирії демонструють спробу знищити потенційні загрози ще до їх остаточного оформлення. Проте у ситуації, коли війська вже задіяні на півдні та півночі країни, відкриття ще одного фронту — це серйозне стратегічне навантаження.
Якщо Ізраїль справді змінює головного супротивника в Сирії, переключаючись із Ірану на Туреччину, це стане рішенням, що матиме далекосяжні наслідки — не лише військові, а й дипломатичні. У такому випадку Ізраїль вступає в гру з набагато сильнішим опонентом, що потребує нових ресурсів, нової стратегії й готовності до тривалого протистояння.
