Президент України Володимир Зеленський Фото: Johanna Geron/ Reuters
У війні, що триває, Україна потребує реальної підтримки, а не абстрактних концепцій. Як наголошує Пітер Померанцев у своїй статті для The Guardian, слова на кшталт «свобода» і «суверенітет» набули в Україні відчутної ваги, оскільки кожен день боротьби додає їм справжнього змісту.
Війна як випробування для світового порядку
В Україні добре розуміють, що свобода та суверенітет можливі лише у співпраці з іншими країнами. Однак ця співпраця вимагає конкретики: Київ чітко бачить, що такі поняття, як «міжнародний порядок» чи «європейська родина», часто виявляються слабкими у справі протидії російській агресії.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн говорить про Україну як частину «європейської родини», але безпекова допомога ЄС залишається обмеженою. НАТО ж, як система колективної оборони, значною мірою залежить від волі Сполучених Штатів, що, у свою чергу, стає непевною в умовах політичної нестабільності.
Українці пам’ятають уроки історії. Будапештський меморандум 1994 року, який гарантував повагу до кордонів України в обмін на відмову від ядерної зброї, виявився пустим папером. І навіть якщо Росія погодиться на припинення вогню в 2025 році, що завадить їй знову переозброїтися й атакувати?
Зброя — головна гарантія
Єдина реальна гарантія для України — це озброєння. Без належної військової підтримки вона не зможе протистояти агресору в довгостроковій перспективі. Наразі українські посадовці, військові аналітики, виробники дронів і представники оборонної промисловості працюють над створенням нової системи європейської оборони.
Наприклад, українські виробники дронів уже стикаються з проблемами через китайські санкції на постачання мікрочіпів і розглядають можливість співпраці з Тайванем. Це свідчить, що «партнерство» має бути не лише гаслом, а й конкретними ланцюгами постачання.
Потрібен новий підхід до економіки
Україна також виявила слабкість ЄС у сфері промислового виробництва. Один із експертів зазначив, що в Європі країни більше конкурують одна з одною, ніж співпрацюють. У часи війни це неприпустимо. Необхідно змінювати регуляції, стимулювати довгострокові інвестиції та залучати університетські дослідження до потреб фронту.
Україна може стати центром нової оборонної коаліції держав, які розуміють загрозу з боку Росії. Це передбачає зміну звичних економічних блоків і створення так званих «коаліцій спроможних і свідомих загроз».
Індустріальна війна: новий виклик
Як наголошує Померанцев, сучасна війна — це не лише про фронтові зіткнення, а й про промислові потужності. Наприклад, Росія залежить від імпорту хрому для виробництва гаубиць. Обмеження на експорт цього матеріалу можуть стати ефективною стратегією у війні.
Подібні «тіньові війни» вже ведуться. Останніми місяцями вибухи на складі пороху в Узбекистані викликали підозри: чи це була диверсія з боку українців, американців, чи, можливо, самих росіян?
Урок від України
Україна нагадує світові, що «міжнародне право» чи «мир» не можуть існувати без інструментів їхнього захисту. Як заявила лауреатка Нобелівської премії миру, українська правозахисниця Олександра Матвійчук, право на самозахист і можливість завдавати ударів по військових базах ворога — це не суперечність мирному руху, а його необхідна складова.
Тож, якщо Захід дійсно прагне миру, він має зрозуміти просту істину: менше слів, більше дій, менше розмов про «європейську родину», більше гаубиць і дронів. Бо тільки озброєна Україна зможе зупинити Росію.
