Каріна Арієв з улюбленим восьминіжком.Фото: знімок з інстаграма
1 лютого 2025 року весь Ізраїль із захопленням зустрів новину про звільнення чотирьох дозорних ЦАХАЛу з полону ХАМАСу, серед яких була Каріна Арієв. Після 477 днів у неволі, вона знову вдома, серед своєї родини, в оточенні нації, що пережила цей біль разом з нею.Про це повідомляє портал Time Ukraine Israel, із посиланням на Vesty.
Карина, жителька Іерусалиму, була звільнена в результаті важких переговорів, які увінчалися тріумфом. У своєму першому пості в соцмережах після звільнення вона подякувала героїчним солдатам, які віддали свої життя заради її повернення та повернення інших полонених. Вона зазначила: «Я хочу подякувати всім тим, хто не втрачав надії, хто молився за мене, хто допомагав моїй родині. Без вашої підтримки я б не була тут сьогодні». Її слова не залишили байдужими жодного ізраїльтянина, адже цей момент став символом єдності та сили нації, що зуміла вистояти навіть перед найстрашнішими випробуваннями.
Життя після полону: Ризик, відвага, гірка пам’ять
Крім подяки та глибокої вдячності всім тим, хто стояв за її звільненням, Каріна пообіцяла, що не забуде жертв, які вона понесла разом з іншими солдатами, що загинули в бою на базі Нахаль-Оз. Саме там, під час нападу бойовиків, вона була захоплена в полон. У своєму пості вона наголосила, що її боротьба тепер буде полягати не тільки в реабілітації та поверненні до нормального життя, а й у вшануванні пам’яті загиблих побратимів: «Я буду боротися за справедливість і правду разом з їхніми родинами», — сказала вона.
Те, що Каріна Арієв почала розповідати про своє важке перебування в полоні, стало ще одним етапом у її боротьбі. Вона все ще поступово заповнює прогалини в спогадах, розуміючи, що її переживання стали частиною великої трагедії, яку пережив весь народ. Проте, дівчина не забуває своє головне завдання — повернення всіх, хто все ще залишається в полоні. «Моя боротьба не зупиниться, поки всі заручники не повернуться додому», — підкреслила Карина в своєму повідомленні.
Восьминіжок і символ надії: Рідна родина, друзі та школа, що чекає
Особливе значення для родини Каріною має її улюблений осьминіжок — м’яка іграшка, що стала символом її надії на повернення. Як розповіли її батьки та сестра, осьминіжок, що мав дві обличчя — веселе і сумне, змінював своє вираження залежно від того, чи Карина була вдома, чи далеко. Більше 477 днів цей осьминіжок сумував разом з родиною, чекаючи на її повернення. Цей символ став частиною родинної історії та частиною більшіших трагедій, що сталися з багатьма іншими родинами під час війни.
Тим часом у Писгат-Зеєві, рідному районі Каріни, жителі та місцева школа готуються до її повернення з лікарні. Директор школи, де навчалася Каріна, Соня Рафаелі, розповіла, як весь район об’єднався в підтримці дівчини. У школі навіть створили спеціальну інсталяцію — «Стул полонених», покрасивши звичайний дерев’яний стілець у жовтий колір, що став символом надії та молитви за її повернення. Цей стілець стояв в кутку школи, і кожен учень та вчитель молився, щоб Карина повернулася живою і здоровою.
Плани на майбутнє: об’єднана нація та незламна сила
Після звільнення Каріна не тільки прагне повернутися до нормального життя, а й стати частиною важливої місії — допомогти повернути додому всіх, хто залишився в полоні. У школі її чекають з квітами та пам’ятними подарунками, плануючи організувати урочисту зустріч із місцевими властями на честь її повернення. Для всього району цей момент став не тільки особистою перемогою родини Ариев, а й символом незламної сили Ізраїлю. Писгат-Зеев вже готується до маршу на честь її звільнення, об’єднавши місцевих жителів, школярів та вчителів у святковій процесії.
У найближчі тижні Каріна продовжить свій шлях відновлення, боротьби за пам’ять про своїх загиблих друзів та відданих побратимів і повернення всіх залучених до війни додому.
