Фото: depositphotos.
Ізраїль, країна, чиї діти боронять її незалежність, дивує парадоксом: матері солдатів, які ризикують життям на фронті, не отримують офіційного статусу. Ці жінки, що виростили патріотів та відправили їх служити, залишаються для держави “іноземцями”. Про це повідомляє портал Time Ukraine Israel, із посиланням на Vesty.
Життя між війною та бюрократією
Тетяна, Діна та Наталя – матері бійців ЦАХАЛу, чиї сини з 7 жовтня 2023 року захищають Ізраїль на фронті. Однак для держави ці жінки не мають належного статусу. “Це принизливо: син служить країні, ризикує життям, а його мати змушена доводити своє право на проживання”, – розповідає Діна Гіндек, мати артилериста.
Діна живе в Ізраїлі понад 20 років. Після розлучення з ізраїльським чоловіком вона виховує дітей одна. Її син щойно повернувся з Лівану, де виконував бойові завдання. Попри це, Діна щороку змушена доводити МВС своє право жити в країні.
“Я працюю на двох роботах, виховую дітей, допомагаю синові, який служить. І щоразу чую від чиновників: “Почекайте”. Але скільки ще можна чекати?” – з гіркотою запитує Діна.
Її підтримує командир сина, який надіслав лист до МВС. “К. ризикує життям заради цієї країни, але його мати не має громадянства. Це абсурд, який треба виправити!”
Особисті трагедії на фоні бюрократії
А., яка приїхала до Ізраїлю з Марокко, виховує єдиного сина – офіцера секретного підрозділу ЦАХАЛу. Попри видатну службу сина, жінка щороку стикається з необхідністю доводити своє право на проживання. Її чоловік-ізраїльтянин помер, а вона залишилася зі статусом тимчасового мешканця.
“Я горда мати, але мені боляче щоразу приходити до відділення “роботи з іноземцями”. Я не чужинка, це мій дім!” – говорить А.
Схожа ситуація й у Наталі Тишкової, яка живе в Ізраїлі понад 12 років. Її старший син уже служить у ЦАХАЛі, а дочка готується до призову. Попри смерть чоловіка-ізраїльтянина, Наталя змушена постійно оновлювати візу.
“Я віддала Ізраїлю найдорожче – сина, який мріяв служити попри стан здоров’я. Але щоразу я стикаюся з необхідністю доводити свій зв’язок із цією країною”, – зазначає Наталя.
Окремі кроки – не вирішення проблеми
Міністр внутрішніх справ Моше Арбель нещодавно надав громадянство матері та брату загиблого бійця ЦАХАЛу Елішая Юнга. Подібне рішення було прийнято й для батька іншого солдата, який загинув у Газі. Однак ці випадки залишаються поодинокими.
Поки що такі жінки, як Діна, А. чи Наталя, ведуть боротьбу за право бути поруч із дітьми, які віддають свої життя за Ізраїль.
Ізраїль, який пишається своїми захисниками, має знайти спосіб подякувати й їхнім батькам. Ці жінки – частина суспільства, що будує цю країну. І визнання їхнього статусу – це мінімум, який держава може зробити для тих, хто віддав їй найдорожче.
