Фото: Пресслужба Зовнішньої Розвідки України
Історія Другої світової війни рясніє прикладами героїзму, але також і зрад, які донині викликають суперечки. Одним із найвідоміших зрадників у радянській історіографії є генерал-лейтенант Андрій Власов, якого Кремль вважав «особистим ворогом Сталіна». Архіви Служби зовнішньої розвідки України розкривають унікальні деталі масштабної операції НКДБ УРСР, спрямованої на його захоплення або ліквідацію. Кодова назва об’єкта – «Ворон».
Зрадник, якого боялися
У свідомості радянської пропаганди Друга світова війна була «Великою Вітчизняною», де росіяни відіграли ключову роль у перемозі над нацизмом. Будь-які факти, що суперечили цьому наративу, жорстко придушувалися. Особливо болючою для Кремля була правда про Російську визвольну армію (РОА) – військове формування, створене під егідою нацистів, яке очолив генерал Власов. За різними оцінками, чисельність РОА сягала 100–120 тисяч осіб, переважно росіян, які співпрацювали з ворогом. Для Сталіна та його оточення Власов не просто зрадник, а символ, що підривав міф про монолітність радянського народу.
Москва докладала величезних зусиль, щоб знищити Власова та приховати правду про його армію. У 1943 році НКДБ УРСР отримало завдання: знайти, захопити або ліквідувати «Ворона». Архівні документи СЗР України (Ф.1, Спр. 9574) детально описують, як радянська спецслужба розгортала агентурну мережу, впроваджувала бойовиків і створювала легенди для проникнення в оточення Власова.
Операція починається
У листопаді 1943 року з Москви до 4-го управління НКДБ УРСР надійшла директива: зосередити зусилляавда на ліквідацію Власова. План передбачав пошук членів РОА на звільнених територіях України, їх перевербування, навчання та закидання за лінію фронту. Агенти мали проникнути в штаби РОА, встановити контакт із оточенням Власова і, за сприятливих умов, знищити його. Особлива увага приділялася конспірації, адже Власов і німецькі спецслужби знали про плани НКДБ.
Одним із ключових елементів операції стало створення фіктивного «власівського підпілля» на звільнених територіях. Це підпілля мало встановити зв’язок зі штабом «Ворона» і забезпечити впровадження агентів-бойовиків. Наприклад, у квітні 1944 року агенти «Іванов» і «Васильєв» були закинуті в тил ворога з завданням проникнути в штаб південного угруповання РОА і здійснити теракти проти командування. Проте місія провалилася: агенти повернулися, не виконавши завдання, і були заарештовані за підозрою у зраді.
Жінки-агенти та школа РОА
НКДБ використовувало різні підходи для досягнення мети. У липні 1944 року за лінію фронту відправили двох жінок-агенток – «Вікторію» і «Южну». Обидві були лікарками, знали німецьку мову і мали досвід роботи під час окупації, зокрема супроводжували ешелони з цивільними до Німеччини. Їхнє завдання полягало в проникненні до РОА через зв’язки з білоемігрантами в Берліні. Документи відзначають «культурність» і «привабливу зовнішність» «Вікторії», а також її «вольові якості» і прагнення «спокутувати провину перед батьківщиною». НКДБ сподівалося, що ці якості допоможуть їй увійти до близького оточення Власова.
Інший напрямок операції – впровадження агентів у Білостоцьку школу РОА №2, де готували пропагандистів і офіцерів. Агент «Сокіл», колишній прикордонник, який побував у німецьких таборах і закінчив школу пропагандистів, був закинутий у тил ворога в квітні 1944 року. Його завдання – організувати групу для ліквідації Власова під час його візиту до школи. Аналогічну місію отримав агент «Горський» у травні того ж року.
Прага: останній етап полювання
На початку 1945 року, коли поразка Німеччини стала неминучою, НКДБ посилило операцію. Особлива увага приділялася району Праги, де розташовувався штаб РОА та «Комітет визволення народів Росії» – політичного органу, створеного Власовим у листопаді 1944 року. У квітні 1945 року агент «Владіміров» був доставлений літаком на базу НКДБ «Факел» біля чеського міста Добржиш. Його завдання – розшукати в Празі свого колишнього викладача, який входив до «Комітету», завербувати його і схилити до ліквідації Власова.
Радіозведення і довідки НКДБ 1945 року свідчать про напруженість операції. У березні агенти повідомляли, що Власов («Ворон») і його соратник Жиленков («Заєць») перебувають у Братиславі, і для їх ліквідації відправлено спецгрупу. У квітні спецгрупа на чолі з резидентом «Акт» встановила квартири Власова і Жиленкова, але операція знову зірвалася.
Кульмінація і фінал
6 травня 1945 року НКДБ отримало інформацію, що Власов перебуває в Празі. Проте захопити його не вдалося: він разом із частиною військ РОА втік до американської зони окупації в районі Пльзеня. 10 травня начальник управління НКДБ по Львівській області Воронін доповів, що Власов дістався до американців, а 40% його військ залишилися позаду.
12 травня 1945 року бійці 1-го Українського фронту затримали Власова неподалік Пльзеня при спробі перейти в західну зону. У липні 1946 року закритий суд у Москві визнав його та 11 спільників винними в державній зраді. 1 серпня 1946 року Власова стратили через повішення.
Операція «Полювання на Ворона» – це не лише історія про спецслужби, а й свідчення того, як Кремль намагався знищити будь-які сліди правди, що суперечила офіційному наративу. Документи СЗР України показують, наскільки масштабними і складними були зусилля НКДБ, а також якою загрозою вважали Власова в Москві. Ця історія нагадує, що війна – це не лише фронтові битви, а й таємні операції, де ставки були не менш високими.
Інформація взята з офіційного сайту Служби зовнішньої розвідки України.
