Фото: Depositphotos
Новий звіт Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) під назвою «Ядерні об’єкти як цілі військових атак» розглядає зростаючу загрозу для ядерних установок у контексті військових конфліктів, зокрема на тлі російської агресії проти України. Дослідження, підготовлене старшою науковою співробітницею Дар’єю Долзіковою, аналізує причини, чому держави можуть використовувати військову силу проти ядерних об’єктів, наслідки таких дій та пропонує рекомендації щодо зниження ризиків.
Контекст і актуальність
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року привернуло увагу до вразливості ядерних об’єктів у зонах конфлікту. Окупація Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) російськими військами стала яскравим прикладом того, як ядерні об’єкти можуть ставати об’єктами військових операцій. Однак загроза не є новою: історія знає численні випадки, коли ядерні об’єкти розглядалися як потенційні цілі або зазнавали атак, зокрема з метою контрпроліферації.
Зростання інтересу до ядерної енергії як джерела чистої енергії, а також послаблення норм нерозповсюдження ядерної зброї, підвищують ймовірність того, що ядерні об’єкти можуть стати мішенями або випадковими жертвами військових дій у майбутньому. Звіт RUSI підкреслює необхідність політичного та військового планування для запобігання таким сценаріям.
Чому ядерні об’єкти стають цілями?
Дослідження виділяє п’ять основних контекстів, у яких ядерні об’єкти можуть зазнавати атак або загроз:
- Контрпроліферація: Військові удари по ядерних об’єктах часто використовуються для запобігання розвитку ядерної зброї. Історичні приклади показують, що такі атаки мають обмежену ефективність, але можуть спрямовуватися на знищення програми, уповільнення її прогресу або демонстрацію рішучості.
- Енергетичний вплив: У випадку із Запорізькою АЕС Росія, ймовірно, прагнула не лише захопити об’єкт, а й порушити енергопостачання України, а згодом використовувати його у власних інтересах. Атаки на енергетичну інфраструктуру є частиною військової доктрини багатьох країн, і зростання ролі ядерної енергії може зробити такі об’єкти привабливими цілями.
- Заборона доступу: Атаки на ядерні об’єкти можуть використовуватися для створення радіологічного або хімічного забруднення, що ускладнює дії противника. Однак ефективність такої тактики обмежена через здатність армій діяти в умовах забруднення та непередбачуваність поширення радіоактивних речовин.
- Ескалація та залякування: Загроза атак на ядерні об’єкти може використовуватися як інструмент психологічного тиску, створюючи страх серед населення через асоціації з радіаційною небезпекою. Такі дії можуть розглядатися як «проміжний крок» між звичайною та ядерною війною.
- Випадкове залучення: Ядерні об’єкти можуть опинитися на лінії просування військ або в зоні повітряних кампаній, що вимагає від армій спеціальної підготовки для безпечних дій у таких умовах.
Наслідки та ризики
Атаки на ядерні об’єкти несуть серйозні загрози для цивільного населення, навколишнього середовища та міжнародної безпеки. Навіть удари по допоміжних системах, таких як електро- чи водопостачання АЕС, можуть спричинити аварії з катастрофічними наслідками. Крім того, радіологічне забруднення може перетнути кордони, що загрожує ескалацією конфлікту та залученням третіх країн.
Рекомендації
Звіт RUSI пропонує низку заходів для зниження ризиків, зокрема:
- Посилення міжнародних норм і угод щодо захисту ядерних об’єктів у воєнний час.
- Розробка військових доктрин, які передбачають безпечну взаємодію з ядерними об’єктами в зонах конфлікту.
- Підвищення готовності національних служб до реагування на інциденти, пов’язані з ядерною безпекою.
- Покращення обміну інформацією між державами та міжнародними організаціями для раннього виявлення загроз.
Дослідження RUSI підкреслює, що військові атаки на ядерні об’єкти не повинні стати нормою, але потребують пильної уваги з боку політичних і військових лідерів. У міру зростання глобальної залежності від ядерної енергії та загострення геополітичних конфліктів, необхідність захисту ядерних об’єктів стає дедалі актуальнішою. Повний текст звіту доступний на сайті RUSI за посиланням: www.rusi.org.
Автор: Дар’я Долзікова, старша наукова співробітниця програми з питань проліферації та ядерної політики RUSI.
