Володимир Путін. Фото: Гавриїл Григоров / AP
У момент найгострішої загрози з боку Ізраїлю та США, Іран залишився без обіцяної військової підтримки від свого стратегічного союзника — Росії. Попри багаторічну співпрацю та офіційно укладене стратегічне партнерство, Тегеран отримав від Кремля лише риторичну підтримку, констатують аналітики, на яких посилається The Wall Street Journal.
На тлі масованих ударів Ізраїлю по іранській ядерній інфраструктурі, командних центрах і ракетних арсеналах, Тегеран очікував на активну допомогу від Москви. Але під час зустрічі з іранським дипломатом Аббасом Аракчі президент РФ Володимир Путін обмежився заявами про бажання «допомогти іранському народу» та засудив удари як «непровоковані» — жодної конкретної згадки про військову підтримку не пролунало.
Кремль уникає ескалації
Формально підписаний у січні стратегічний договір між Іраном і Росією не містить зобов’язань про взаємну оборону. Військові експерти, зокрема Микола Кожанов із Університету Катару, наголошують:
«Іран може просити допомоги, але Москва не вступатиме в конфлікт із США через Тегеран».
Путін, очевидно, намагається уникнути загострення з Ізраїлем і Заходом, щоб зберегти стратегічну гнучкість, зокрема стосовно Дональда Трампа, який наразі стримується від нових антиросійських санкцій.
Замість винищувачів — лише тренувальні літаки
Попри оголошену ще минулого року домовленість щодо постачання винищувачів Су-35, вертольотів Ми-28 і систем ППО С-400, Іран отримав лише літаки початкової підготовки. Деякі з російських ППО, які вже були доставлені, були знищені під час останніх ізраїльських ударів, але їх так і не замінили.
Аналітики вважають, що Москва або не може, або не хоче зараз ділитися чутливою технологією з партнером, який опинився в міжнародній ізоляції.
«Іран дедалі більше залежить від Росії та Китаю, але ті використовують його вразливість у власних інтересах», — зазначає шведсько-іранський економіст Тіно Санандажі.
Партнерство на межі — сигнал для інших союзників
Цей геополітичний момент оголив іще одну проблему: відносини Росії з союзниками носять суто транзакційний характер. Іран — не перший. Подібну байдужість Москва вже продемонструвала у випадках з Вірменією (2020, 2023) та Сирією (2024), що ставить під сумнів надійність Росії як стратегічного партнера.
Політолог Андрій Кортунов прямо заявив:
«Москва не змогла запобігти масштабному нападу Ізраїлю на країну, з якою лише п’ять місяців тому підписала стратегічний союз».
