Фото: Kommersant
У Росії розгортається нова політична вистава — цього разу в центрі уваги опинилась Ліберально-демократична партія Росії (ЛДПР), яка, попри назву, ніколи не була ані ліберальною, ані демократичною. Три роки після смерті скандального засновника партії Володимира Жириновського, його наступник Леонід Слуцький намагається змінити імідж політичної сили з маргінальної ультраправої в «партію дипломатії», пише незалежне видання Meduza з посиланням на джерела в Кремлі та самій ЛДПР.
Пропозиція, що на перший погляд виглядає екзотично, вже обговорюється в адміністрації Путіна. За словами джерел, ідея полягає в тому, щоб зробити з ЛДПР політичний місток для зв’язків Кремля з правими партіями в Європі, Африці та на пострадянському просторі. За задумом, ЛДПР як нібито «системна опозиція» може виступати в ролі посередника там, де «Єдина Росія» — правляча партія Володимира Путіна — не хоче світитися напряму.
У Кремлі вважають, що для деяких політичних сил у світі, особливо маргіналізованих у своїх країнах, простіше працювати саме з ЛДПР, а не з офіційним урядом РФ. Такий підхід дозволяє Путіну і його оточенню діяти через проксі-структури, залишаючись у тіні.
Слуцький, який очолює комітет Держдуми з міжнародних справ, вже має досвід координації візитів іноземних проросійських політиків і за кулісами давно позиціонує себе як «тіньовий дипломат». За словами джерел, у партії навіть існував план перетворити його на «російського Джеймса Бонда» — фігуру, що діє в тіні, але вирішує глобальні питання. Цей наратив не прижився, однак зараз Кремль розглядає варіант дати йому другий шанс.
Додатковим фактором для переосмислення ролі ЛДПР став невдалий президентський результат самого Слуцького — на виборах 2024 року він набрав лише 3,24%, фінішувавши останнім. Політтехнологи шукають, як відновити популярність партії, що досі тримається на спадку Жириновського.
Тим часом сам Слуцький активно просуває ідею міжнародного позиціонування партії, намагаючись перетворити її на «гнучкий інструмент» для досягнення зовнішньополітичних цілей Кремля. Особливу увагу планується приділити таким регіонам, як Абхазія, Південна Осетія, Вірменія, а також країни Африки — Малі, Чад і ЦАР.
Втім, ідея поки що не має чіткого стратегічного плану. Аналітики Кремля самі зізнаються: наразі неясно, як саме виглядатиме «дипломатична місія» ЛДПР. Відомо лише, що високопосадовці, такі як Кірієнко чи Харицев, у відрядження не поїдуть. «Брудну роботу» виконають політконсультанти, а Слуцький може з’явитися на кількох зустрічах для офіційної картинки.
Попри амбітні наміри, всередині самої ЛДПР існує скепсис щодо реалізації плану. Частина членів партії сумнівається в дипломатичному потенціалі Слуцького, вважаючи його надто невиразним для нової ролі.
Втім, сама ініціатива свідчить про тенденцію до дедалі активнішого використання «системної опозиції» Кремлем як інструменту міжнародної легітимізації, пропаганди та впливу — особливо у світлі глобальної ізоляції Росії.
