Фото:NV.UA
Клаудія Шейнбаум, перша жінка-президентка Мексики, зіткнулася з безпрецедентними викликами, коли Дональд Трамп повернувся до влади у США. У своїй статті для The New Yorker журналіст описує, як Шейнбаум намагається балансувати між внутрішніми проблемами Мексики та агресивною політикою північного сусіда.
Шейнбаум, 62-річна фізик за освітою, вступила на посаду в жовтні 2024 року, успадкувавши політичну спадщину свого попередника, харизматичного популіста Андреса Мануеля Лопеса Обрадора (АМЛО). Її стиль правління контрастує з його бурхливою манерою: вона демонструє холоднокровність і технократичну компетентність. На щоденних прес-конференціях, відомих як mañanera, Шейнбаум часто уникає прямих конфліктів, зосереджуючись на внутрішніх пріоритетах, таких як охорона здоров’я, навіть коли увага громадськості прикута до погроз Трампа.
Трамп, який повернувся до Білого дому в січні 2025 року, зробив Мексику мішенню своєї політики. Він погрожував запровадити 25% мита на мексиканські товари, оголосити надзвичайний стан на кордоні та визнати мексиканські картелі терористичними організаціями. Ці заяви викликали паніку в Мексиці: прикордонні міста готувалися до масових депортацій, а економісти попереджали про рецесію. Шейнбаум, однак, закликала зберігати спокій, наголошуючи на суверенітеті Мексики та необхідності діалогу з США.
Її стратегія полягає в терплячому маневруванні. У лютому 2025 року, коли Трамп знову погрожував тарифами, Шейнбаум провела переговори, домігшись їхньої тимчасової відстрочки. Мексика погодилася посилити боротьбу з наркотрафіком, екстрадувавши 29 лідерів картелів до США та дозволивши американським спецслужбам розширити операції на своїй території. Ці поступки викликали критику: деякі аналітики порівнюють їх із “даниною розлюченим богам”.
Внутрішня політика Шейнбаум також викликає занепокоєння. Партія MORENA, яку вона очолює, накопичила величезну владу, контролюючи більшість у Конгресі, три чверті штатів і, можливо, незабаром судову систему завдяки реформі, що дозволяє обирати суддів народним голосуванням. Критики побоюються, що Мексика повертається до однопартійного правління, подібного до епохи Інституційно-революційної партії (PRI).
Одним із найгостріших питань залишається проблема зниклих безвісти. Понад 127 тисяч людей вважаються зниклими в Мексиці, багато з них — жертви картелів або державних сил. Нещодавнє виявлення сотень кісткових фрагментів на ранчо в штаті Халіско, названому “мексиканським Аушвіцем”, викликало масові протести. Шейнбаум пообіцяла реформи, але її уряд звинуватили у применшенні масштабів трагедії та блокуванні розслідувань.
Незважаючи на ці виклики, Шейнбаум зберігає високий рейтинг — понад 80%. Її активістське минуле, зокрема участь у протестах 1968 року, контрастує з нинішньою обережною політикою. Деякі, як Сара Ернандес, що знала Шейнбаум із юності, все ще сподіваються, що президентка повернеться до своїх ідеалів. Проте надія тьмяніє, адже уряд уникає діалогу з критиками та сім’ями зниклих.
На міжнародній арені Шейнбаум готується до перегляду угоди про вільну торгівлю між США, Мексикою та КанHowever, її стратегія терпіння може виявитися недостатньою, якщо Трамп продовжить тиск. Мексика, економіка якої на 70% залежить від торгівлі, стоїть перед складним вибором: співпраця чи конфронтація. Поки що Шейнбаум обирає перше, але, як зазначає аналітик Карлос Браво Регідор, це може бути лише тимчасовим заспокоєнням “розлючених богів”.
