Марка Рютте. Фото: Bloomberg via Getty Images
Уперше в історії Північноатлантичний альянс офіційно виконав оборонну ціль у 2% ВВП, визначену ще у 2014 році після початку російської агресії проти України. Про це оголосив новопризначений генеральний секретар НАТО Марк Рютте, перебуваючи в Канаді на саміті G7. Він підкреслив, що завдяки зобов’язанням Португалії та Канади досягти планки 2% уже цьогоріч, «вся НАТО тепер відповідає мінімальним стандартам оборонного фінансування». Це відкриває нову еру для Альянсу — фінансово, стратегічно та політично.
Однак, попри цей прорив, на лідерів країн НАТО чекає ще амбітніше завдання. На саміті в Гаазі, який відбудеться 24–25 червня, члени обговорюватимуть підвищення цільового рівня витрат до 5% ВВП. Це — новий виклик, продиктований безпосереднім тиском з боку колишнього президента США Дональда Трампа, який неодноразово звинувачував європейських союзників у «нахлібництві» та навіть публічно пригрозив, що США не захищатимуть ті країни-члени НАТО, які не витрачають «достатньо» на оборону.
За словами джерел, нова мета передбачає структуру витрат, у якій 3,5% ВВП мають бути спрямовані безпосередньо на військові бюджети, а решта 1,5% — на інші потреби, пов’язані з безпекою: інфраструктуру, кіберзахист, логістику, мобільність військ.
Варто зазначити, що серед усіх членів НАТО лише Польща наразі перевищує рівень у 3,5% ВВП витрат на оборону, чим підтверджує свою роль ключового східного форпосту Альянсу. Німеччина ж уперше досягла межі у 2% лише минулого року, на тлі повномасштабної війни в Україні.
Ісландія залишається єдиною країною-членом НАТО, яка не має власної армії та, відповідно, не включається до загальної статистики щодо військових витрат.
Історія цільового показника 2% бере початок ще у 2006 році, коли він був ухвалений як орієнтир на тлі зростання нових загроз. Проте глобальна фінансова криза 2008 року фактично зупинила реалізацію цієї мети. Лише вторгнення Росії до Криму у 2014-му стало точкою відліку для переосмислення підходів до безпеки та відновлення політичної волі в Альянсі.
Новий виклик у 5% ВВП засвідчує, що НАТО остаточно входить у період постінерційної безпеки — коли оборона більше не є факультативною складовою бюджету, а структурним пріоритетом у добу багатовекторних загроз: від традиційної агресії до кібертерору, енергетичної залежності та нестабільності на флангах.
