Після історичного понтифікату Папи Франциска, Римо-католицька церква стоїть перед новим поворотом. З моменту його обрання у 2013 році, аргентинський понтифік перетворив Церкву не лише зсередини, але й змістив її центр ваги — від традиційної Європи до глобального Півдня. І саме це може вплинути на вибір його наступника.
Виборці нового Папи — обличчя світу
З 252 кардиналів, що є на сьогодні, 135 мають право голосу. 109 із них призначив сам Франциск. Це безпрецедентна більшість. Крім того, майже половина виборців — представники Азії, Африки та Латинської Америки. Така зміна географії відображає нову реальність: католицизм більше не є винятково європейською справою.
Як зазначає отець Томас Ріс, історик Церкви, “кардинали із глобального Півдня зосереджуються на таких питаннях, як бідність, війни, кліматична криза, а не на суто європейських дебатах щодо секуляризму чи ідентичності”. Ці інтереси можуть відіграти ключову роль у виборі наступного понтифіка.
Боротьба напрямків: реформатори проти традиціоналістів
Папа Франциск був реформатором: він відкрив Церкву до діалогу з ЛГБТ+, розглянув роль жінок, децентралізував владу Ватикану, підтримав мігрантів та заговорив про зміну клімату. Його критики — переважно з Європи та США — вважали його підхід “анархічним” і таким, що розмиває доктрину. Тому серед кардиналів наразі йде боротьба двох таборів:
- Прогресисти можуть висунути Луїса Тагле — філіппінського кардинала з харизмою Франциска, або італійця Маттео Цуппі — архієпископа Болоньї, який підтримує інклюзивний курс Церкви.
- Консерватори схиляються до угорця Петера Ердо, що обстоює канонічну дисципліну і суворий порядок, або до американця Лео Бьорка, критика Франциска.
Шанс для африканського чи азійського Папи
Нинішня демографія католицького світу — це аргумент на користь “папи з Півдня”. Найбільш обговорюваний кандидат з Африки — Пітер Турксон з Гани, який працював з Папою Франциском над соціальними питаннями. У разі обрання, він стане першим Папою-чорношкірим.
Серед “тіньових фаворитів” також кардинал Жан-Марк Авелін із Марселя, близький до Франциска, або П’єтро Паролін — досвідчений дипломат і архітектор ватиканської політики щодо війни в Україні. Проте на Пароліні може кинути тінь скандал із невдалою нерухомістю у Лондоні, який спричинив фінансові втрати.
Український інтерес
Для України важливе питання зовнішньої політики Ватикану. Папа Франциск неодноразово намагався грати роль посередника у війні з Росією, але його дипломатичний стиль викликав суперечки. Якщо наступним понтифіком стане П’єтро Паролін — активний учасник ватиканської дипломатії щодо України, — це може відкрити нові канали комунікації, хоча й без гарантій кардинальної зміни позиції Ватикану.
У той же час українська греко-католицька церква (УГКЦ), яка є найбільшою східною католицькою церквою, зацікавлена у діалозі з новим Папою щодо збереження ідентичності, підтримки під час війни та рівноправності в католицькій спільноті. Український голос у Римі — не менш важливий, ніж африканський чи азійський.
Хто в шорт-листі кандидатів:
- Луїс Тагле (Філіппіни) — «Азійський Франциск», прогресивний і харизматичний.
- Пітер Ердо (Угорщина) — каноніст-консерватор, підтримка традиціоналістів.
- П’єтро Паролін (Італія) — досвідчений дипломат, поміркований центр.
- Пітер Турксон (Гана) — африканський лідер з соціальною візією.
- Жан-Марк Авелін (Франція) — реформатор з міграційною чутливістю.
- Роберт Сара (Гвінея) — голос традиції, критик модернізму.
- Маттео Цуппі (Італія) — прогресист, близький до миротворчої місії Франциска.
Вибір нового Папи може стати поворотним моментом для Католицької церкви: або продовженням відкритої політики Франциска, або поверненням до суворої ортодоксії. У цьому виборі — не лише внутрішнє питання віри, а й глобальний сигнал: куди рухається Церква у ХХІ столітті?
