фото aua.depositphotos.com
Європейський Союз має намір на початку травня представити комплексну стратегію з поетапної відмови від імпорту російських викопних енергоносіїв. Цей документ покликаний забезпечити рівновагу між стратегічною метою — зменшенням енергетичної залежності від Росії — та необхідністю зберегти конкурентоспроможність європейської промисловості, особливо у контексті зростаючих витрат на енергоносії. Про це повідомляє Bloomberg.
Публікацію плану неодноразово відкладали через геополітичну ситуацію, зокрема через жорсткішу позицію США щодо України та прагнення Брюсселя зберегти єдність серед країн-членів. Примітно, що попри загальну лінію на енергетичну ізоляцію Москви, деякі держави ЄС, зокрема Угорщина та Словаччина, продовжують імпортувати російський газ, чим гальмують запровадження більш рішучих заходів.
Нові торговельні інструменти замість санкцій
Згідно з джерелами, стратегія не передбачає прямих санкцій проти російського газу, що потребують одностайного схвалення усіх країн-членів. Натомість Єврокомісія розглядає можливість запровадження торговельних інструментів — квот і мит — які можна затвердити кваліфікованою більшістю.
Ці механізми покликані зменшити привабливість імпорту з Росії та водночас не викликати різкого зростання цін на європейському ринку. Це критично важливо для стабільності промисловості та споживчого ринку.
Російський LNG: проблема заміщення
Попри різке скорочення поставок російського газу трубопроводами, яке наразі покриває менше 5% європейського попиту, РФ залишається другим за величиною постачальником зрідженого природного газу (LNG) до ЄС. У 2024 році обсяги закупівель LNG з Росії досягли рекордного рівня. Найбільшими імпортерами стали Іспанія, Франція та Бельгія.
Ця тенденція суперечить загальній політиці санкцій і створює енергетичний парадокс: відмова від одного виду залежності з одночасним посиленням іншої.
Подальші кроки: законодавча ініціатива попереду
Після затвердження стратегії, Європейська комісія готується представити юридично зобов’язувальну пропозицію щодо втілення її положень. Очікується, що реалізація нової енергетичної політики триватиме поетапно, із залученням як фінансових стимулів, так і інфраструктурних рішень.
Таким чином, ЄС прагне не лише послабити економічний вплив Росії, а й сформувати нову архітектуру енергетичної безпеки на десятиліття вперед.
