Уявіть собі дитину, яка понад тисячу років тому бере в руку перо та вчиться писати. Її літери ще нерівні, рухи невпевнені, а поруч — примітивні малюнки, що говорять мовою часу. Це не фантазія, а реальність, зафіксована в документах Каїрської генізи — унікального архіву середньовічного єврейства, який охоплює понад тисячоліття історії.
Серед знайдених документів — аркуші, на яких дитина практикувалася писати івритом, супроводжуючи свої спроби малюнками. Їх було виявлено в синагозі Фустата (нині частина Каїра). Колись цей архів був схованкою для текстів, які за релігійною традицією не можна було просто знищити, тож тут збереглися комерційні контракти, особисті листи, релігійні трактати та навіть ось такі — зовсім буденні й водночас безцінні свідчення людського життя.
Але це не єдиний важливий документ, що зберігся у Каїрській генізі. Ще один аркуш, написаний близько 930 року, має особливе значення для історії України. Це так званий Київський лист — найдавніша письмова згадка назви міста Київ і, ймовірно, один із найперших єврейських документів, пов’язаних із Східною Європою.
Лист було написано мовою іврит і знайдено в Каїрській генізі у XX столітті, після чого його передали на зберігання до бібліотеки Кембриджського університету. У ньому йдеться про єврейську громаду Києва, а назва міста записана так: קי יוב (ки ёв).
Ці знахідки нагадують нам, що історія — це не лише великі битви та правителі. Це ще й життя звичайних людей: дитина, яка вчилася писати, купець, який відправляв листа зі словом “Київ” тисячу років тому. Історія живе у речах, які ми часто навіть не помічаємо, але які здатні перекинути місток між епохами.
